Управління розвитком складних систем
Постійне посилання на фондhttps://repositary.knuba.edu.ua/handle/987654321/326
Переглянути
Документ Варіювання форми об’єктів дизайну шляхом використання різних поверхонь-прообразів(КНУБА, 2017) Ботвіновська, Світлана ІванівнаНаведено приклади побудови дискретних каркасів об’єктів дизайну у вигляді чаш і проаналізовано питання можливого управління їх формою. Для формування каркасів поверхонь дизайну використовується статико-геометричний метод, який є наочною інтерпретацією методу скінченних різниць. Для двох побудованих об’єктів збережено один і той самий довільно-заданий опорний контур із двох компонент складеної форми. Варіювання форми об’єктів дизайну відбувається за допомогою використання різних поверхонь-прообразів. Показано, що отримані поверхні об’єктів дизайну зберігають художньо-композиційні властивості заданих поверхонь-прообразів.Документ Властивості деяких параболоїдів n-го порядку(КНУБА, 2015) Ковальов, Сергій Миколайович; Ботвіновська, Світлана Іванівна; Мостовенко, Олександр ВолодимировичРобота присвячена пошуку аналітично заданих поверхонь, дискретні каркаси яких утворюють зрівноважені сітки. Розглянуто геометричні і статичні властивості симетричних параболоїдів порядку 2 ≤ _ ≤ 4, з перерізами, що у площині Z=0 розпадаються на n прямих ліній.Документ Вплив відстаней між точками інтерполянта та заданими точками на його форму(КНУБА, 2019) Ковальов, Сергій Миколайович; Мостовенко, Олександр ВолодимировичУ пропонованому дослідженні виконано параметризацію апарата для визначення коефіцієнтів впливу координат заданих точок на координату поточної точки інтерполянта у загальному випадку, а також розглянуто окремі випадки такого апарату і виконано їх аналіз. Існує багато різних способів інтерполяції точок [1-3]. Деякі задачі інтерполяції точок вимагають врахування впливу параметрів заданих точок на параметри точки, яку визначають. Зокрема, у багатьох задачах цей вплив пов'язано з відстанями поточної точки інтерполяції від заданих точок. Причому цей вплив має бути тим більше, чим ближче задана точка знаходитися до поточної. На точку, нескінченно близьку до заданої точки, ця задана точка повинна впливати максимально, а при нескінченно великій відстан і між заданою і поточною точкою цей вплив має дорівнювати нулю. Прикладом такої практичної задачі може бути: визначення температури в заданому місці температурного поля, яке утворено точковими джерелами нагріву [4-6] або визначення освітленості в заданій точці простору при точкових джерелах світла [7] і т.д.Документ Вплив параметрів зовнішніх зусиль на форму дискретного каркасу поверхні(КНУБА, 2016) Ковальов, Сергій Миколайович; Ботвіновська, Світлана ІванівнаРобота присвячена пошуку залежностей параметрів зовнішніх зусиль від дискретних параметрів (i, j) топологічної схеми сітки. Різноманіття цих залежностей надасть необмежену свободу в управлінні формою дискретно представлених поверхонь для заданих крайових умов. В якості методу дискретного геометричного моделювання використовується статико-геометричний метод (СГМ), який дозволяє отримувати зрівноважені дискретні геометричні образи за рахунок дії на їх вузли зовнішніх зусиль. В дослідженнях показано, що залежність параметрів зовнішнього формоутворюючого навантаження від параметрів топологічної схеми сітки не призведе до появи нелінійності у системах рівнянь рівноваги вузлів.Документ Геометричне моделювання поверхонь із заданими властивостями у дизайні та архітектурі(КНУБА, 2016) Ковальов, Сергій Миколайович; Ботвіновська, Світлана Іванівна; Золотова, Алла ВасилівнаВ роботі розглядається спосіб формування дискретних каркасів поверхонь за заданими вимогами у процесах дизайн-проектування та проектування криволінійних конструкцій в архітектурі. Наведено приклади формування дискретного каркасу поверхні за заданими параметрами, яка зберігає композиційні властивості заданої поверхні-прообразу.Документ Дискретне моделювання в задачах формотворення дизайн-об’єктів(КНУБА, 2019) Ботвіновська, Світлана ІванівнаНаведено приклади побудови дискретних каркасів об’єктів дизайну у вигляді ваз, дискретні сітки яких утворюють певні візерунки на поверхні. Проблема створення нових естетичних форм дизайн-об’єктів є центральною у технічній естетиці. Для її вирішення необхідні глибинні теоретичні дослідження естетичних властивостей об’єктів, особливостей їх естетичного сприйняття. Для побудови дискретних каркасів поверхонь у роботі запропоновано узагальнений статико-геометричний метод. Цей метод, як один із методів дискретного геометричного моделювання, активно використовують при проектуванні архітектурних або дизайн-об’єктів у випадках, коли за природою утворення поверхні неможливо отримати її аналітичного рівняння. За допомогою цього методу можна утворювати дискретні каркаси поверхонь у вигляді сіток із довільним кроком. У роботі продемонстровано можливість створення нових поверхонь-образів за рахунок використання конструктивного розподілу зовнішнього формоутворюючого навантаження на вузли дискретної сітки, яку нанесено на цю поверхню. Тобто, розподіл зовнішнього формоутворюючого навантаження можна задавати конструктивно у вигляді деякої аналітично заданої поверхні, якщо на цю поверхню нанести дискретну сітку, топологічні характеристики якої мають бути ідентичними відповідним характеристикам сітки, що буде наноситись на поверхню-образ. Це допомагає прогнозувати різні естетичні характеристики образу та переносити на модельовані поверхні властивості обраних аналітично заданих поверхонь-прообразів.Документ Особливості комп’ютерного моделювання об’єктів архітектури і дизайну, до складу яких входять поверхні обертання другого порядку(КНУБА, 2019) Ботвіновська, Світлана Іванівна; Васько, Сергій Михайлович; Суліменко, Ганна ГенадіївнаРозглянуто моделювання геометричних об’єктів з урахуванням їх бажаного обрису на перспективних зображеннях. Конкретним об’єктом дослідження є поверхні обертання другого порядку (квадрики обертання). За обвідним конусом другого порядку такі поверхні можуть бути побудовані і при використанні відомого алгоритму, розробленого для довільних поверхонь обертання. У роботі запропоновано новий метод, що базується на особливостях квадрик обертання. Встановлено, що дві точки задані на поверхні конусу, за умови їх належності до поверхні, що моделюється, задають дві квадрики обертання. У рамках задачі під лініями контакту розуміємо тільки перерізи площинами, які перпендикулярні до площин симетрії конусу. Доведено справедливість такого: перпендикуляри до обвідного конуса в точках лінії контакту перетинають площину симетрії в точках, що лежать на одній прямій; лінія контакту, що задана на обвідному конусі, однозначно визначає або вписану в конус, або описану навколо нього квадрику обертання. При цьому вона однозначно визначає вісь квадрики обертання, її меридіан та центр квадрики. На основі доведених властивостей запропоновано і реалізовано в системі SolidWorks алгоритм моделювання квадрик обертання за їх лініями обрису на перспективних зображеннях, визначено межі його застосування, наведено приклади.Документ Поділ простору фізичного поля на зони за наявності прямокутного екрана(КНУБА, 2020) Мостовенко, О. В.Розглянуто розподіл фізичного поля на певні зони. Енергію, що розповсюджується від точкових джерел, розглянуто на основі променевого принципу. На шляху утворення фізичного поля можуть з’являтись перешкоди у вигляді різноманітних екранів. Ці екрани можуть мати абсолютно різні як параметри форми, так і параметри, що впливають на їх фізичні властивості. Залежно від усіх цих параметрів екрана певна частина енергії може проникати за екран, утворюючи окремі зони, на які поділяється весь фізичний простір. Вся енергія у такому випадку поділяється на три складові: відбита енергія, поглинута екраном та енергія, що проникла крізь екран. Представлено залежність між максимальним і мінімальним числом зон фізичного поля, що утворюються від n точкових джерел енергії, які розміщено з одного боку від екрана. У дослідженні за форму екрана взято прямокутний плоский екран. Графічно наочно представлено як фізичне поле, що утворено точковими джерелами енергії, поділяється на зони, де також показано як енергія розподіляється по цих зонах. За наявності плоского прямокутного екрана, який найчастіше зустрічається у практичних задачах, зазначені зони утворюються в результаті перетину частин простору, обмежених чотирикутними пірамідами, вершинами яких є точкові джерела енергії та їх відбиття (для спрощення рисунка відбиття не показано). Число таких зон можна підрахувати, якщо ці піраміди перерізати довільною площиною Г//ABCD. Взаємне положення точкових джерел енергії між собою і відносно площини Г може бути таким, що кожний переріз частково накладається на всі інші. У цьому випадку утворюється максимальне число зазначених зон.Документ Формування дискретної моделі просторової оболонки з використанням конхоідального перетворення(КНУБА, 2016) Ботвіновська, Світлана ІванівнаВ роботі розглядається використання активного перетворення координат системи на основі конхоідального перетворення у просторі для геометричного моделювання дискретного каркасу поверхні на довільно заданому опорному контурі і за заданими композиційними властивостями. Наведено приклад формування дискретного каркасу поверхні, яка зберігає схожість форми, із заданою поверхнею-прообразом, а саме форму конхоідального циліндру. Подібний підхід можна використовувати у проектування криволінійних конструкцій в архітектурі.Документ Ізолінії рівних потенціалів енергетичного поля на площині(КНУБА, 2019) Мостовенко, Олександр ВолодимировичЗапропоновано геометричну модель фізичного поля, що породжується точковими джерелами енергії, з урахуванням впливу відстаней від точки поля до точкових джерел енергії на потенціали точок поля. Цей вплив залежить як від параметрів виду енергії, так і від параметрів середовища, де виникає фізичне поле. При цьому геометричною моделлю фізичного поля є чотиривимірний багатовид, де до трьох координат тривимірного простору додається четверта координата у вигляді потенціалу енергії кожної точки фізичного поля. Для наочності такий багатовид можна розшарувати на однопараметричну множину ізоповерхонь рівних потенціалів. Площинним аналогом ізоповерхні є ізолінія фізичного поля на площині з заданими джерелами енергії у цій площині. Визначено, що при одному джерелі енергії ізолінією є коло, центром якого є задане джерело. При двох джерелах енергії однакової потужності ізолінією фізичного поля на площині є еліпс з фокусами в заданих джерелах енергії. При числі джерел енергії 𝑛>2 ізолініями поля є криві, які є узагальненням поняття еліпс з числом фокусів більше двох.