Ресурсозбереження та енергоефективність

Постійний URI для цього зібранняhttps://repositary.knuba.edu.ua/handle/987654321/1445

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 7 з 7
  • Документ
    Materiality of the gravitational field and the process of development of macroscale gravitational collapse
    (КНУБА, 2021) Клапченко, Василь Іванович; Краснянський, Григорій Юхимович; Кузнецова, Ірина Олександрівна
    The materiality of the gravitational field is taken into account on the basis of the law of universal gravitation, accepted as an exact law describing the pairwise interactions of massive bodies. Unlike Brillouin and Lucas, who were the first to carry out such an account and obtain a negative value of the field mass, the field mass in our work has the same sign as the mass itself. Replacing the "mass-gravitational field" representation with "mass-field mass" distinguishes gravity from other interactions, leads to an increase in mass in such interactions, indicates the existence of a double effect of gravity and allows its physical modeling. In particular, it has been shown that, despite the small value of the relative mass gain in pair interactions, during the formation of clusters of stars with a large number of bodies, the relative mass gain increases nonlinearly. Under certain conditions, this increase becomes infinite, symbolizing the onset of a macroscale gravitational collapse, resulting in the formation of supermassive black holes. Attention is focused on the fact that the final mass of a supermassive black hole (invisible mass) can be tens and hundreds of times greater than the initial mass of the cluster (visible mass). Moreover, half of the black hole's mass is outside the gravitational radius of the black hole, forming a massive invisible halo. According to the authors, a macroscale collapse based on taking into account the materiality of the gravitational field can be considered as one of the effective mechanisms for the formation of invisible (dark) matter in the Universe.
  • Документ
    Фрактальне моделювання стохастичних процесів і розвиток статистичних уявлень
    (КНУБА, 2022) Клапченко, Василь Іванович; Краснянський, Григорій Юхимович; Кузнецова, Ірина Олександрівна; Гаць, Катерина Ігорівна
    Ефективність залучення фрактальних моделей до розгляду складних багатокомпонентних систем, особливо тих, функціонування яких ґрунтується на стохастичних процесах, загальновідома. Зокрема до них належать і молекулярні системи, вивчення яких вважалось винятковою прерогативою загальновідомих методів статистичної фізики. На перший погляд видається, що накладання фрактального моделювання на статистичну задачу є своєрідним подвійним спрощенням, що мало б звузити область застосовності такого підходу. Проте фрактальне моделювання лише посилило вимоги до більш чіткого і точного формулювання статистичних задач, уточнення базових понять, уявлень про розрізненість частинок і т. п. У роботі вперше показано, що статистика молекулярних систем має базуватися на двох статистичних множниках Gn та Fm. Основою для множника Gn є розрізненість характеру руху та взаємодії частинок, а множника Fm – розрізненість способів заповнення фазових комірок. Разом вони формують фізичну статистику, яка чутлива до зміни характеру взаємодій у системі. Водночас математичні методи статистики, нечутливі до нюансів взаємодій, описують максимальний хаос у системі, фактично, ідеальний газ. Одним із здобутків проведеного дослідження є встановлення того, що обидві квантові статистики ґрунтуються лише на статистичному множнику Fm , основаному на розрізненості способів заповнення фазових комірок.
  • Документ
    Фрактальна модель розвитку складних процесів у молекулярних системах
    (КНУБА, 2020) Клапченко, Василь Іванович; Краснянський, Григорій Юхимович; Кузнецова, Ірина Олександрівна; Закревська, Анастасія Олегівна
    Загальновідома складність в описанні та управлінні розвитком складних процесів у молекулярних системах, які на етапах трансформації проходять стадії: від конденсованого стану до стану газу. В роботі запропоновано фрактальну модель розвитку таких процесів, яка базується на обґрунтованому способі вибору стохастичного генератора фракталу, що забезпечує стохастичність самому фракталу, зберігає достатню самоподібність і гарантує варіабельність, тобто адаптивність до зовнішніх умов. Методика вибору генератора ґрунтується на особливостях фізичного експерименту дослідження критичних точок рідина − пара, поведінка молекулярних систем в яких становить одну з проблем статистичної фізики. Аналіз засвідчив, що формування фрактальних моделей процесів у молекулярних системах веде до уточнення та розширення уявлень про просторовий хаос у таких системах, а також допомагає виокремити ентропію просторового безладдя як окремий фактор в описанні та управлінні подібними процесами. Зокрема проведені розрахунки фрактальних моделей на основі генераторів фракталу n = m = 2, n = m = 3, n = m = 4, де n – кількість частинок, а m – кількість просторових комірок, показали, що тільки для моделі з генератором n = m = 3 температурна залежність ентропії має характерну поведінку типу λ-точки у фазових переходах другого роду, до яких належать і критичні точки переходу рідина − пара. Це означає, що фрактальна модель процесів у молекулярних системах є чутливою до особливих точок і особливих станів молекулярних систем і може бути застосована до розв’язання інших складних задач у теорії і практиці використання молекулярних систем. Відмічено, що в розріджених газових системах стан рівнорозподілу молекул по просторових комірках не є найбільш імовірним. Аналізу цього факту може бути присвячене окреме дослідження.
  • Документ
    Електрофізичне дослідження структуроутворення цементного в’яжучого з тонкомеленим наповнювачем
    (Ліра-К, 2020) Краснянський, Григорій Юхимович; Клапченко, Василь Іванович; Азнаурян, Ірина Олександрівна; Кузнецова, Ірина Олександрівна
    Встановлені особливості кінетики електричного опору пояснюються на основі існуючих уявлень про формування структури в'яжучих і розглянутого ефекту зниження істинного водоцементного відношення в присутності наповнювача.
  • Документ
    Optimization of the composition of hydrophobized cellular concrete according to its moisture-transporting and water-holding characteristics
    (IOP Publishing, 2020) Лаповська, С. Д.; Клапченко, В. І.; Краснянський, Г. Ю.; Гасан, Ю. Г.; Кузнецова, Ірина Олександрівна
    The article is devoted to the study of the possibility of obtaining information about frost resistance and strength of concrete based on the analysis of its moisture-transporting and equilibrium water-holding properties. The dependences of the moisture diffusion coefficient, equilibrium moisture content at various values of relative humidity and porosity of autoclaved cellular concrete specimens on the concentration of water-repellent additive were studied. A comparison of the results of these measurements with the data on frost resistance, got by the direct method according to the current standards, have been made. It is shown, that moisturetransporting and water-holding characteristics can be used to assign concrete compositions optimal in frost resistance and strength. The mechanisms of the influence of water repellent on the frost resistance at its various concentrations are considered. It has been established that the composition of cellular concrete containing 2% water-repellent additive is optimal.
  • Документ
    Оптимізація складу гідрофобізованого ніздрюватого бетону за його вологопереносними і водоутримуючими характеристиками
    (ХНУБА, 2020-05) Кузнецова, Ірина Олександрівна; Клапченко, В. І.; Краснянський, Г. Ю.; Гасан, Ю. Г.; Лаповська, С. Д.
    Ніздрюватобетонні вироби автоклавного твердіння відрізня- ються досить хорошою міцністю, високою теплоізоляційною здат- ністю і дозволяють отримати суттєву економію енергії, необхідної для опалення об’єктів при одночасному забезпеченні здорового мі- кроклімату в приміщеннях. З метою підвищення конкурентоспро- можності ніздрюватих бетонів у сучасних умовах актуальним за- вданням є подальше поліпшення їх фізико-технічних властивостей за рахунок оптимізації складу цих матеріалів і створення енергоз- берігаючих технологій їх виготовлення.
  • Документ
    Механізми впливу тонкомеленого наповнювача на формування структури цементного в’яжучого
    (КНУБА, 2020) Краснянський, Григорій Юхимович; Клапченко, Василь Іванович; Азнаурян, Ірина Олександрівна; Кузнецова, Ірина Олександрівна
    Для управління структуроутворенням бетону з метою отримання матеріалів з оптимальними властивостями необхідна всебічна інформація про процеси, що протікають на певних стадіях твердіння. При гідратації наповнених в’яжучих, самодовільному диспергуванні частинок цементу у воді і подальшому структуроутворенні відбуваються суттєві зміни концентрації і рухливості іонів, дисоційованих у процесі твердіння, а також зміни властивостей і складу рідкої фази. Внаслідок цього дослідження електропровідності цементних систем, що тверднуть, дають змогу достатньо точно оцінювати процеси, які в них відбуваються, визначати часові інтервали відповідних етапів структуроутворення. Цей метод чутливий до змін водов’яжучого відношення, концентрації та дисперсності наповнювача, температури суміші та інших факторів, що впливають на швидкість твердіння. У цій роботі він використовувався для отримання додаткової інформації про механізми формування структури цементного каменя, зокрема про роль істинного водоцементного відношення при введенні у в’яжуче тонкомеленого наповнювача. Об’єкти дослідження – цементно-піщані зразки, що тверднуть, при різних концентраціях наповнювача (c = mн/mц = 60%, 120%) і різних співвідношеннях розмірів зерен (Rн/Rц = 1:3, 1:1, 3:1) протягом перших п’яти годин після замішування, коли фазові перетворення відбуваються найбільш інтенсивно. Виявлені особливості кінетики електричного опору пояснюються на основі уявлень про формування структури в’яжучих. Показано, що на процеси структуроутворення істотно впливає ефект зниження істинного водоцементного відношення за наявності тонкомеленого наповнювача, який разом з його концентрацією та співвідношенням розмірів зерен наповнювача і цементу багато в чому визначає специфіку процесів структуроутворення в’яжучих, будучи одним з основних механізмів поліпшення їхньої структури.