Ресурсозбереження та енергоефективність
Постійний URI для цього зібранняhttps://repositary.knuba.edu.ua/handle/987654321/1445
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Документ Materiality of the gravitational field and the process of development of macroscale gravitational collapse(КНУБА, 2021) Клапченко, Василь Іванович; Краснянський, Григорій Юхимович; Кузнецова, Ірина ОлександрівнаThe materiality of the gravitational field is taken into account on the basis of the law of universal gravitation, accepted as an exact law describing the pairwise interactions of massive bodies. Unlike Brillouin and Lucas, who were the first to carry out such an account and obtain a negative value of the field mass, the field mass in our work has the same sign as the mass itself. Replacing the "mass-gravitational field" representation with "mass-field mass" distinguishes gravity from other interactions, leads to an increase in mass in such interactions, indicates the existence of a double effect of gravity and allows its physical modeling. In particular, it has been shown that, despite the small value of the relative mass gain in pair interactions, during the formation of clusters of stars with a large number of bodies, the relative mass gain increases nonlinearly. Under certain conditions, this increase becomes infinite, symbolizing the onset of a macroscale gravitational collapse, resulting in the formation of supermassive black holes. Attention is focused on the fact that the final mass of a supermassive black hole (invisible mass) can be tens and hundreds of times greater than the initial mass of the cluster (visible mass). Moreover, half of the black hole's mass is outside the gravitational radius of the black hole, forming a massive invisible halo. According to the authors, a macroscale collapse based on taking into account the materiality of the gravitational field can be considered as one of the effective mechanisms for the formation of invisible (dark) matter in the Universe.Документ Фрактальне моделювання стохастичних процесів і розвиток статистичних уявлень(КНУБА, 2022) Клапченко, Василь Іванович; Краснянський, Григорій Юхимович; Кузнецова, Ірина Олександрівна; Гаць, Катерина ІгорівнаЕфективність залучення фрактальних моделей до розгляду складних багатокомпонентних систем, особливо тих, функціонування яких ґрунтується на стохастичних процесах, загальновідома. Зокрема до них належать і молекулярні системи, вивчення яких вважалось винятковою прерогативою загальновідомих методів статистичної фізики. На перший погляд видається, що накладання фрактального моделювання на статистичну задачу є своєрідним подвійним спрощенням, що мало б звузити область застосовності такого підходу. Проте фрактальне моделювання лише посилило вимоги до більш чіткого і точного формулювання статистичних задач, уточнення базових понять, уявлень про розрізненість частинок і т. п. У роботі вперше показано, що статистика молекулярних систем має базуватися на двох статистичних множниках Gn та Fm. Основою для множника Gn є розрізненість характеру руху та взаємодії частинок, а множника Fm – розрізненість способів заповнення фазових комірок. Разом вони формують фізичну статистику, яка чутлива до зміни характеру взаємодій у системі. Водночас математичні методи статистики, нечутливі до нюансів взаємодій, описують максимальний хаос у системі, фактично, ідеальний газ. Одним із здобутків проведеного дослідження є встановлення того, що обидві квантові статистики ґрунтуються лише на статистичному множнику Fm , основаному на розрізненості способів заповнення фазових комірок.Документ Фрактальна модель розвитку складних процесів у молекулярних системах(КНУБА, 2020) Клапченко, Василь Іванович; Краснянський, Григорій Юхимович; Кузнецова, Ірина Олександрівна; Закревська, Анастасія ОлегівнаЗагальновідома складність в описанні та управлінні розвитком складних процесів у молекулярних системах, які на етапах трансформації проходять стадії: від конденсованого стану до стану газу. В роботі запропоновано фрактальну модель розвитку таких процесів, яка базується на обґрунтованому способі вибору стохастичного генератора фракталу, що забезпечує стохастичність самому фракталу, зберігає достатню самоподібність і гарантує варіабельність, тобто адаптивність до зовнішніх умов. Методика вибору генератора ґрунтується на особливостях фізичного експерименту дослідження критичних точок рідина − пара, поведінка молекулярних систем в яких становить одну з проблем статистичної фізики. Аналіз засвідчив, що формування фрактальних моделей процесів у молекулярних системах веде до уточнення та розширення уявлень про просторовий хаос у таких системах, а також допомагає виокремити ентропію просторового безладдя як окремий фактор в описанні та управлінні подібними процесами. Зокрема проведені розрахунки фрактальних моделей на основі генераторів фракталу n = m = 2, n = m = 3, n = m = 4, де n – кількість частинок, а m – кількість просторових комірок, показали, що тільки для моделі з генератором n = m = 3 температурна залежність ентропії має характерну поведінку типу λ-точки у фазових переходах другого роду, до яких належать і критичні точки переходу рідина − пара. Це означає, що фрактальна модель процесів у молекулярних системах є чутливою до особливих точок і особливих станів молекулярних систем і може бути застосована до розв’язання інших складних задач у теорії і практиці використання молекулярних систем. Відмічено, що в розріджених газових системах стан рівнорозподілу молекул по просторових комірках не є найбільш імовірним. Аналізу цього факту може бути присвячене окреме дослідження.