Регіональна політика
Постійний URI для цього зібранняhttps://repositary.knuba.edu.ua/handle/987654321/5667
Переглянути
9 результатів
Результати пошуку
Документ Регіональний розвиток південних областей УРСР після Другої світової війни як передумова інтеграції Криму із Україною(Бескиди, 2018) Сацький, Павло ВікторовичНинішня політика в Україні щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування у питаннях здійснення політики соціально- економічного розвитку на регіональному рівні, яка отримала назву децентралізація, мала досвід втілення у СРСР в результаті реформи 1956 р. В цей час відбувався перехід від командно-адміністративної системи управління із жорсткою вертикаллю влади до планування й здійснення політики управління на регіональному рівні. Реформа почала здійснюватися задовго до початку проведення комплексу конкретних заходів і однією із складових реформування радянської системи управління була також передача Кримської області до складу УРСР. У процесі передачі Криму на Сесії Верховної Ради СРСР було відзначено, що північні райони півострова є продовженням степів південних районів України. Відповідно, даний постулат, який прозвучав офіційно, знаменував перехід від жорсткої вертикалі командного управління господарством і соціальною сферою до стимулювання розвитку на регіональному рівні, виходячи із місцевих умов. У пізньосталінський період питання передачі Криму до складу УРСР, не зважаючи на фактичні умови розвитку півострова у цілковитій залежності від розвитку прилеглих до нього регіонів УРСР, не могло розглядатися із-за його недоречності.Документ Активізація залучення аграрних закладів освіти до розвитку обслуговуючої кооперації на державному і регіональному рівні(Бескиди, 2018) Приліпко, Сергій МихайловичВ Україні спостерігається активізація кооперативного руху у сільських територіальних громадах, зокрема, через поширення кооперативів. Відповідно до Закону України «Про кооперацію» [1] та Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004 [2]обслуговуючий кооперативом є кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно його членам, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Проведені дослідження свідчать, що існує ряд проблем, які стримують подальший розвиток суб’єктів обслуговуючої кооперації через неврегульованість механізмів їх функціонування та розвитку на державному і регіональному рівнях.Документ Деякі організаційно-правові засади утворення об’єднаних територіальних громад в Україні(Бескиди, 2018) Когутюк, Віталій ЮрійовичЯк відомо утворення об’єднаних територіальних громад в нашій державі є одним із напрямів впровадження реформи децентралізації (далі – реформа). Що ж таке децентралізація? Простими словами – це передача частини повноважень, ресурсів, а також відповідно й відповідальності від органів державної влади органам місцевого самоврядування. Здійснюється з метою розширення повноважень тих органів, які, так би мовити, є ближчими до людей.Документ Проблеми використання земельних ресурсів об’єднаних територіальних громад(Бескиди, 2018) Петраковська, Ольга Сергіївна; Тацій, Юрій Олександрович; Михальова, Марія ЮріїївнаЗакон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», яким регулюються відносини, що виникають у процесі добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об’єднаних територіальних громад (ОТГ) було прийнято у 2015 році. З цього моменту можна вважати, що децентралізація в Україні почалася.Документ Децентралізація : критерії оцінювання регіональної політики та результати в Україні(Бескиди, 2018) Узун, Юлія Вадимівна; Коч, Світлана ВадимівнаУ 2019 р. мине п’ятий рік реформування і слід буде підводити підсумки, але вже сьогодні є дослідження та експертні оцінки щодо первинних результатів. Нашу увагу привернули дані компанії «Active Group» та аналітичного центру «Інститут Республіки», за якими в 2017 р. 54,2 % опитаних експертів визнали реформу децентралізації найбільш ефективною в країні [11]. Але ці дані дисонують із даними організацій ЄС та Ради Європи, які теж здійснюють експертний моніторинг реформування.Документ Децентралізація в Україні : історичний погляд(Бескиди, 2018) Дьомкін, Петро ОлексійовичСеред ключових завдань на поточний рік і перспективу є завдання створення ОТГ в 152 районах з 468, де ще немає жодної об’єднаної громади, ухвалення 17 децентралізаційних законів, створення ЦНАПів, нового освітнього простору, центрів безпеки громадян, сучасних амбулаторій, дитячих будинків сімейного типу тощо.Документ Основні перешкоди на шляху об’єднання територіальних громад(Бескиди, 2018) Згурська, Валентина ЛеонідівнаНа сьогодні в Україні створено 838 об’єднаних територіальних громад (ОТГ), які охоплюють близько 35% території країни. Згідно з перспективними планами їх має бути 1206, хоча Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України розраховує, що їх має бути близько 1400 [1] і до 2020 року вони повинні покривати усю територію країни. Уже 479 ОТГ отримали у комунальну власність землі за межами населених пунктів (близько 938,7 тисяч га), а до кінця 2018 року землю отримають усі 665 ОТГ, що були створені протягом 2015-2017 років.Документ Правові засади здійснення державної регіональної політики в умовах децентралізації бюджетної системи України(Бескиди, 2018) Воротіна, Наталія ВікторівнаОднією із найбільш важливих реформ, що здійснюється в Україні протягом останніх чотирьох років, є реформа децентралізації влади. У цьому зв’язку великого значення набувають процеси децентралізації у бюджетній сфері. Зазначимо, що у науковій літературі вказані процеси визначають різними термінами, кожен з яких є специфічним, але використовується для характеристики децентралізації у рамках бюджетної системи.Документ Децентралізація як ознака сучасного етапу вітчизняної історії в аспекті регіональної політики просторового розвитку(Бескиди, 2018) Деревінський, Василь Федорович; Клименко, Єлизавета ОлегівнаВ наш час історичний розвиток України зазнає «...масштабної модернізації всіх сфер життя, тобто комплексного реформування чинних та створення нових політичних, правових, економічних та суспільних інституцій...» [1, с.8]. В аспекті означеного, підґрунтям чого є вибір європейського вектору розвитку України, відбувається й зміна формату спілкування держави та громадян. Означена зміна зумовлює й масштабну модернізацію державної політики України у сфері місцевого самоврядування, яка спирається на інтереси жителів територіальних громад і передбачає децентралізацію влади. В основу цієї політики закладено положення Європейської хартії місцевого самоврядування та найкращі світові стандарти суспільних відносин у цій сфері [2].