Регіональна політика
Постійний URI для цього зібранняhttps://repositary.knuba.edu.ua/handle/987654321/5670
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Регіональна політика Тюркських каганів раннього середньовіччя(Карт-Бланш, 2015) Сацький, Павло ВікторовичПеред кожною державою стоїть складне завдання - пошук балансу між інтересами метрополії й периферії. Також держава має забезпечувати баланс інтересів еліт шляхом формування цілісної економічної системи, яка могла би гарантувати соціальну базу для політичної системи й ієрархічної системи еліт. Тому регіональна політика держави мала базуватися на забезпеченні ієрархії еліт і збалансованої соціальної бази цієї ієрархічної системи. Державні утворення кочовиків раннього Середньовіччя мали особливий соціально- політичний устрій. Грандіозні простори територій, які часто охоплювали увесь степовий пояс Євразії, потребували особливого підходу до регіональної політики. Зважаючи, що часто війська і народи цих держав долали за відносно короткий для свого періоду термін грандіозні простори, вони відзначалися особливо високим ступенем організації та жорсткої ієрархії, дисципліни, порушення вимог якої мало наслідком надзвичайно суворе покарання. Так, за непокору владі кагана до вождів племен, навіть якщо вони мали статус кагана, застосовувалась смертна кара, навіть якщо цей вождь був одного етнічного походження із каганом держави тюрків [4, с. 38]. Такий ступінь організації й дисципліни народів та війська й, саме головне, племінної еліти, потребував особливої політики тюркських каганів відносно регіонів кочової держави. Також володарі, як кагани так і більш низького достоїнства та рівня ієрархії - беки, шади, ябгу й інші, мали виробити надійні підходи до районування їхніх степових імперій, яке мало бути основою ефективної регіональної політики.Документ Державна регіональна політика: централізація замість розвитку(Карт-Бланш, 2015) Кресіна, Ірина Олексіївна; Стойко, Олена МихайлівнаПосилення централізаційних процесів проявляється насамперед у відсутності виписаної процедури затвердження Державної стратегії регіонального розвитку. Навіть законопроекти, які розроблялися за часів «старої» влади, передбачали активну участь у цьому процесі Координаційної комісії з питань регіональної політики, яка схвалювала стратегію, а Кабінет Міністрів України (КМУ) лише затверджував. Ця комісія створювалася як тимчасовий консультативно-дорадчий орган, до складу якого входили представники КМУ, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, асоціацій та інших об’єднань органів місцевого самоврядування, агенцій регіонального розвитку, громадських організацій.