Парадигмальні трансформації сучасних держав і суспільств і національне буття українського народу

Abstract

Провідною особливістю розвитку сучасних держав є перехід від постіндустріального стану до інформаційного. При цьому, загалом, є дві основні тенденції, притаманні розвитку сучасних держав і, навіть, цивілізацій. Перша – глобалізаційна тенденція. Вона спричиняє помітну уніфікацію людства, його, далеко не позитивну, інтернаціоналізацію. Друга – диференціація культурно–духовна. Вона пов'язана з мультикультурністю, регіоналізацією народів, націй. Доля другої найпомітніше пов'язана з Україною, де є все: максимальна можливість самоідентифікації українства, усіх, навіть великих етносів; досить потужні відцентровані, регіональні процеси; болісний пошук власної моделі державотворення. «Питання української державності, самостійного політичного життя, - писав ще у минулому столітті Володимир Старосольський, видатний український етнополітолог, соціолог, історик, теоретик права, - зв'язане історично з питанням суспільного положення українського безпосередніше і тісніше, ніж у котрій іншій національній спільноті»