Особливості еволюції селянського землеволодіння у Наддніпрянській Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)

Abstract

Друга половина ХІХ ст. стала переломним періодом для населення Наддніпрянської України. У 60-70-ті рр. уряд Російської імперії, до якої входили на той час 9 українських губерній, запровадив ряд реформ, які суттєво вплинули на подальший розвиток суспільства, у першу чергу селянства. Найважливішою серед них була відміна кріпацтва. Маніфестом від 19 лютого 1861 р. Олександр ІІ звільняв селян імперії з кріпосної залежності. Проте умови, за якими селяни були звільнені з кріпацтва, для самих селян були невигідними. Так, поміщики зберігали право власності на усі землі, які їм належали. Натомість поміщики повинні були надати селянам у постійне користування їх присадибну ділянку та польову землю. Однак, до повного викупу землі селяни повинні були виконувати на користь поміщика певні повинності. Таке положення селян урядом було названо тимчасово зобов’язаним. І тільки після викупу присадибної ділянки, а зі згоди поміщиків і певної кількості польової землі, селяни звільнялися від зобов’язань щодо поміщиків та переходили до стану вільних селян-власників.