Реформа 30 липня 1863 року в губерніях Правобережної України: соціально-економічний вектор національної політики в регіоні

Abstract

Визначальне місце в еволюції відносин землеволодіння в українських губерніях колишньої Російської імперії займає реформа 19 лютого 1861 р. Вона виходила з утопічних припущень і базувалася на нездійсненному розрахунку перетворити масу селянства у самодостатніх виробників, які, тим не менш, стояли би перед необхідністю віддавати частину своїх матеріальних і трудових ресурсів державі і поміщикам. Законодавчі акти, покликані регулювати аграрне реформування при переході від феодальної до капіталістичної системи суспільних відносин, не привели до чіткого розмежування поміщицької і селянської землі. Реформа не передбачала обов’язкового і негайного наділення селянства землею у власність. Законодавство лише надало таку можливість, але поставило процес наділення землею та звільнення від зобов’язаних відносин у залежність від добровільних угод, тобто не зробило його для селянства питанням правового регулювання.