Соціально-еономічні передумови реалізації політики низьковуглецевого розвитку

Abstract

Не зважаючи на значний поступ в усвідомленні, постановці й нормативному закріпленні проблеми зміни клімату як світовою спільнотою загалом, так і окремими країнами, а також наразі вжитих заходах щодо попередження, пом’якшення й адаптації до кліматичних збурень, тенденції їх результативності на всіх рівнях є недостатньо задовільними. Міжурядовою групою експертів зі зміни клімату (МГЕЗК) у спеціальній доповіді [1] з високою ймовірністю відзначено, зокрема, що глобальне потепління досягне 1,5 °С протягом 2030–2052 рр., якщо продовжуватиметься існуючими темпами; потепління в результаті антропогенних викидів не припинятиметься тривалий час і буде причиною подальших довгострокових змін в кліматичній системі, а ризики, пов’язані зі зміною клімату, для природних і антропогенних систем вищі у випадку глобального потепління на 1,5 °С порівняно із сучасними, але нижчі, ніж у випадку потепління на 2 °C.