Прояви національного концепту М. І. Костомарова в дискусіях зі слов’янофілами

Abstract

У XIX столітті на теренах України, що увійшли до складу Російської імперії, самодержавство цілеспрямовано придушувало національне і культурне життя українського народу. В цей час в українському суспільно-політичному русі з’являються сили, які поки ще не заявили активно про належність до українства, але мали значний суспільно- політичний потенціал і протистояли російській асиміляції всіма можливими методами. Це були представники української ліберальної інтелігенції, дворянства та чиновники різного рангу, які з часом розгорнули діяльність у загальноросійських державних і громадських структурах, займалися місцевими господарськими питаннями, народною освітою, охороною здоров’я[7, с. 43]. Вони займалися культурницькою діяльністю, вивчали історію слов’янського народу, слов’янський етногенез, слов’янську археологію, міфологію, писемність, правові інститути давніх слов’ян. Аналіз їх інтелектуальної, суспільно-політичної та духовної спадщини, їхнього внеску у скарбницю українського національного державотворення є завданням сучасної історичної науки.