Abstract:
Електропровідні бетони (бетели) набувають свого застосування в гідротехнічному, енергетичному і транспортному будівництві для захисту людей і електронного обладнання від електромагнітних полів. Оптимізація процесу виготовлення бетелівполягає, зокрема, в точному призначенні мінімальної кількості електропровідної добавки, необхідної для отримання матеріалу із заданою електропровідністю. В роботі на основі аналогії з теорією фазових переходів (гіпотези подібності) і теорії протікання отримані рівняння для розрахунку електропровідності бетелів при концентраціях електропровідних добавок нижчих за поріг протікання. Отримані співвідношення допомагають призначати концентрацію добавок у діапазоні 10 ‒ 20% за об’ємом, що забезпечує задану електропровідність матеріалу в межах 10-3 ‒ 10-2 (Ом·м)-1 .Для бетелів, що виготовляються
методом пресування, розрахунки за пропонованою методикою дають можливість визначати тиск пресування, що необхідний для досягнення заданої електропровідності. Перевірка теоретичних залежностей показала відповідність розрахованих і виміряних величин з точністю до 15%. В цілому отримані рівняння дають змогу оптимізувати склад і технологію приготування бетелів на основі
гідравлічних в'яжучих, що забезпечує зниження вартості за рахунок економії електропровідного компонента і підвищення будівельно-технічних характеристик матеріалу.
