Перегляд Автор "Сацький, Павло Вікторович"
Зараз показуємо 1 - 5 з 5
- Результатів на сторінці
- Налаштування сортування
Документ Демографічні засади політики Ради Міністрів УРСР і ЦК КПУ з розбудови сільського господарства Криму у 1954 р(Економічна думка, 2016) Сацький, Павло ВікторовичПісля передачі Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР ключовим питанням для керівництва України був розвиток сільського господарства на півострові. Постанова Ради Міністрів СРСР і ЦК КПРС «Про заходи щодо подальшого розвитку сільського господарства, міст і курортів Кримської області Української РСР» передбачала ряд заходів, реалізація яких мала на меті розвиток виноградарства, садівництва, вирощування тютюну, овочів та фруктів у Кримській області [1, арк. 7]. Слід відзначити, що цією постановою на перше місце було поставлено саме розвиток сільського господарства як основи соціально-економічного розвитку півострова. Власне, саме розвиток сільського господарства створював передумови для забезпечення умов збільшення чисельності населення в Криму, його повноцінного освоєння і, головне, повноцінної інтеграції в централізований радянський господарський комплекс. Офіційно цю постанову було розроблено ЦК КПУ і Радою Міністрів УРСР спільно із Кримським обкомом партії й Кримським облвиконкомом. Проект постанови, як зазначено у супровідній записці, було внесено ЦК КПУ і Радою Міністрів УРСР після того, як ці керівні інституції в республіці розібралися із ситуацією в Кримській області виявили необхідність здійснення заходів, передбачених проектом постанови, який ними було внесено на розгляд ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР [1, арк. 5].Документ Регіональна політика Тюркських каганів раннього середньовіччя(Карт-Бланш, 2015) Сацький, Павло ВікторовичПеред кожною державою стоїть складне завдання - пошук балансу між інтересами метрополії й периферії. Також держава має забезпечувати баланс інтересів еліт шляхом формування цілісної економічної системи, яка могла би гарантувати соціальну базу для політичної системи й ієрархічної системи еліт. Тому регіональна політика держави мала базуватися на забезпеченні ієрархії еліт і збалансованої соціальної бази цієї ієрархічної системи. Державні утворення кочовиків раннього Середньовіччя мали особливий соціально- політичний устрій. Грандіозні простори територій, які часто охоплювали увесь степовий пояс Євразії, потребували особливого підходу до регіональної політики. Зважаючи, що часто війська і народи цих держав долали за відносно короткий для свого періоду термін грандіозні простори, вони відзначалися особливо високим ступенем організації та жорсткої ієрархії, дисципліни, порушення вимог якої мало наслідком надзвичайно суворе покарання. Так, за непокору владі кагана до вождів племен, навіть якщо вони мали статус кагана, застосовувалась смертна кара, навіть якщо цей вождь був одного етнічного походження із каганом держави тюрків [4, с. 38]. Такий ступінь організації й дисципліни народів та війська й, саме головне, племінної еліти, потребував особливої політики тюркських каганів відносно регіонів кочової держави. Також володарі, як кагани так і більш низького достоїнства та рівня ієрархії - беки, шади, ябгу й інші, мали виробити надійні підходи до районування їхніх степових імперій, яке мало бути основою ефективної регіональної політики.Документ Регіональний розвиток південних областей УРСР після Другої світової війни як передумова інтеграції Криму із Україною(Бескиди, 2018) Сацький, Павло ВікторовичНинішня політика в Україні щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування у питаннях здійснення політики соціально- економічного розвитку на регіональному рівні, яка отримала назву децентралізація, мала досвід втілення у СРСР в результаті реформи 1956 р. В цей час відбувався перехід від командно-адміністративної системи управління із жорсткою вертикаллю влади до планування й здійснення політики управління на регіональному рівні. Реформа почала здійснюватися задовго до початку проведення комплексу конкретних заходів і однією із складових реформування радянської системи управління була також передача Кримської області до складу УРСР. У процесі передачі Криму на Сесії Верховної Ради СРСР було відзначено, що північні райони півострова є продовженням степів південних районів України. Відповідно, даний постулат, який прозвучав офіційно, знаменував перехід від жорсткої вертикалі командного управління господарством і соціальною сферою до стимулювання розвитку на регіональному рівні, виходячи із місцевих умов. У пізньосталінський період питання передачі Криму до складу УРСР, не зважаючи на фактичні умови розвитку півострова у цілковитій залежності від розвитку прилеглих до нього регіонів УРСР, не могло розглядатися із-за його недоречності.Документ Регіональні підходи у плануванні гідробудівництва в південних районах України і в Криму в 1954-1955 рр.(Бескиди, 2017) Сацький, Павло ВікторовичПрограма будівництва Південно-Українського і Північно-Кримського каналів, яку було започатковано у 1950 p., проте, фактично, її згортання відбувалося від 1952 p., передбачала у подальшому реалізацію проектів по розвитку сільського господарства у південних районах УРСР і в Криму. Це «будівництво комунізму» здійснювалося як цілісний проект, не зважаючи, що воно провадилося на територіях двох союзних республік - УРСР і РРСФР (Крим до лютого 1954 р. перебував у складі РРФСР). Його здійснювало Головне управління «Укрводбуд» Міністерства бавовництва СРСР, оскільки це союзне міністерство мало доволі значні ресурси у своєму розпорядженні, реалізуючи масштабні гідро будівельні проекти, а також це міністерство було створено для забезпечення СРСР лідерських позицій у світовому виробництві бавовни. У організації програми будівництва Південно-Українського і Північно-Кримського каналів проявилась тенденція до максимальної централізації в адмініструванні проектів пізньосталінського періоду.Документ Соціально-економічні засади ідеологічної поразки СРСР у протистоянні із Заходом(Бескиди, 2019) Сацький, Павло ВікторовичАналіз методики інформаційної війни для України нині є надзвичайно актуальним завданням. Тому вивчення досвіду ведення такої війни, використовуючи економічні важелі й маркетингові прийоми, може мати практичне застосування як для протидії негативному впливу на українське суспільство так і з метою проведення «наступальних» заходів. Прикладом успішного досвіду інформаційних операцій є дії економічного й інформаційного характеру, котрі руйнували ідеологічну потугу СРСР із середини країни. При цьому, радянське керівництво, намагаючись протидіяти, опинилося у становищі коли всі його заходи лише поглиблювали ідеологічну та соціальну кризу.