Соціологічні аспекти сфери культури сучасного села

Abstract

На всіх етапах суспільного розвитку існувала відсталість села, що перебувало об’єктом прямої чи прихованої експлуатації та дискримінації. Всупереч марксистській тезі про те, що тільки соціалізм порятує село, яке було приречене на «тисячоліття отупіння» та «ідіотизм» свого способу життя, реальний стан сільського населення навіть в умовах так званого «розвиненого соціалізму» не тільки не змінився на краще, а, навпаки, в багатьох відношеннях ще погіршився. Особливо відчутно це виявлялось в сфері духовної культури. Незважаючи на певні зрушення в подоланні відчуження сільського населення від досягнень культури, зокрема в справі ліквідації неписьменності, основна його маса так і залишалась відірваною від цих надбань. Лише традиційна життєва мудрість селянства та його здоровий консерватизм, незважаючи на всі зусилля режиму, дали йому силу вистояти і зберегти незамулені витоки національної культури, моральні цінності та віру в Бога. Тільки в умовах утвердження демократії і національного відродження культурне життя села почало збагачуватись за рахунок повернення до надбань минулих поколінь і відновлення одвічних духовних цінностей українського народу. Це, без сумніву, позитивно впливає на розвиток особистості сільських трудівників, сприяючи реалізації права кожного на вільний доступ до цінностей духовної культури, залученню до їх творення [1, с. 18].