Екологічна психологія архітектурного простору

Abstract

У статті розповідається про екологічну психологію - науку, що розглядає взаємини людини з навколишнім природним і антропогенним простором. Архітектурний простір- це безпосередній інформаційний канал впливу на сприйняття людини і засіб її формування. Дається визначення інформації - параметричної, семантичної і естетичної. Розглядаються етапи становлення взаємодії психології з навколишнім середовищем. Формулювання концепції сталого розвитку згідно з визначенням Міжнародної комісії з навколишнього середовища і розвитку. Термін «екопсихологія» сприймається і інтерпретується як напрям психологічної науки, що має відношення і до екології, й у тому числі архітектурної екології. Вихідним для еколого-психологічних досліджень є уявлення про те, що психічний розвиток, навчання, поведінка людини та їй психічне здоров'я не можна розглядати поза зв'язком даного індивіда з навколишнім середовищем (природним, антропогенним, інформаційним, освітнім, родинним і тощо). Тому актуальна необхідність створення для людини психологічно здорового архітектурного простору, для того щоб уникнути синдрому сенсорної депривації, поганого емоціонального становища і девіантної поведінки людини.