Земельна складовав децентралізації як чинник ландшафтного планування

Abstract

В опублікованій на сайті Національної спілки архітекторів України Національній доповіді «Про стан справ і перспективи архітектурно- урбаністичної сфери» [14] є підрозділ 1.5 «Безсистемність територіального управління». Однією з причин такої безсистемності у ньому названо «вузький прогнозовий горизонт мислення влади», яка «переважно обмежується миттєвими інтересами, в кращому випадку в міжвиборчий період». З цим не можна не погодитись. Відтак логічно буде зробити висновок, що системність прийде тоді, коли з’явиться такий суб’єкт планування, який буде мислити на більш-менш стратегічну перспективу. Водночас у доповіді відсутні будь-які рекомендації, що для цього треба робити. І хоча в ній перераховуються суб’єкти правового регулювання, скоріше цей список сформований за принципом «згадати усіх». До нього увійшли аж 13 суб’єктів (архітектор-урбаніст; громадянин; органи державної влади - по кожній з гілок влади: законодавча, виконавча, судова; органи місцевого самоврядування; органи самоорганізації; громадянське суспільство - громадські організації; НСАУ - Спілка; інші професійні спільноти, які виступають суб'єктами самоврядних професійних організацій; замовник на конкретний об'єкт; страховик; власник об'єкта; експлуатуюча організація; навчальні заклади). Хто є пріоритетним для взаємодії? Які механізми взаємодії? На ці та інші питання у доповіді відповідей немає.