Формування регіональної самобутності архітектури Києва першої половини ХХ ст. у етнокультурному контексті

Abstract

Сучасне нам регіональне мистецтво взагалі, та архітектура зокрема, формує свій тезаурус, намагаючись прив’язати себе до традицій певного соціокультурного регіону. І хоча зв’язок цей, як буде проявлено далі, є здебільшого штучним, даний прийом маркування регіону, його культурно- політичної сепарації, набув значного розповсюдження на межі ХІХ і ХХ ст.