Проблема столиці України в міжвоєнний період: етнополітичний аспект

Abstract

Київ з давніх князівських часів був столицею України, а в періоди бездержавності зберігав статус національного і культурного центру. На початку ХХ ст. Київ був губернським центром, в якому, як і у всіх великих містах України, чисельно переважало російське населення (54,5%), а українське становило лише (21%) киян і спілкувалися між собою переважно російською мовою. Український національний рух проявлявся виключно в культурницьких формах, але й у такому безневинному стані він зустрічав лютий опір властей у центрі і на місцях. Нечисленні учасники українського визвольного руху не могли навіть вголос заявити своє ставлення до Києва як до міста символа – матеріалізованого втілення втраченої державності.