Зарубіжний досвід в дослідженні трансформації територіальної структури агломераційних утворень

Abstract

Виявлена зростаюча внутрішня неоднорідність територій агломерацій за особливостями розподілу населення та інтенсивністю зв'язків з ядром (рис. 1) підтверджує правильність висновку про те, що найбільший вплив, а відтак і "відтягування" населення з периферії в центр відбуваються у найближчому поясі, а також, що процеси урбанізації і агломерування в регіоні не завершені і концентрація населення в містах, особливо в найбільших, триває.