Аномалії федералізму в умовах повзучого сепаратизму

Abstract

Вже стало закономірністю українського політогенезу, що в умовах тотальної кризи суспільства постають радикальні інтерпретації фундаментальних засад буття нації. Політики різного масштабу ініціюють прийняття нової Конституції, розпуск парламенту, зміни форми державного устрою тощо. Це традиційний набір популістських гасел, які розраховані на покращення рейтингів політичних акторів, але ігнорують національні інтереси держави. Цинічний популізм не підкріплений об’єктивними потребами суспільства й позбавлений науково-методологічної аргументації. Якщо раніше, до російської агресії і втрати частини території України, держава могла дозволити собі бавитися й експериментувати з такими речами, як створення Південно-Східної Української Автономної Республіки зі столицею у Харкові, широко обговорювати ініціативи Президента Л. Кучми щодо запровадження двопалатного парламенту, проводити всеукраїнський референдум щодо федералізації держави, то тепер, після лицарських втрат Небесної Сотні та героїчних жертв українських воїнів на Донбасі, наша влада не має моральних підстав легковажно здійснювати процес державотворення. Зараз територіальна цілісність і недоторканість української землі, за яку пролита кров наших героїв, набувають сакрального змісту. Святий обов’язок кожного громадянина, й особливо тих, хто має владні повноваження, зробити все необхідне, щоб жертви українських патріотів не були марними. Недолугі дії влади, які ідуть врозріз із цим імперативом, є категорично неприйнятними.