Вираження сакрального у розвитку архітектурно-образної структури православних комплексів

Abstract

В статті розглянута актуальність теми дослідження, яка обумовлена поступовим відродженням православного церковного зодчества в Україні. Відсутність науково-методичної бази призводить до масового, не індивідуального будівництва нових храмів … це відчувається коли дивишся на нього, коли знаходишся у ньому. Щоб уникнути цього холодного відтінку потрібно приділити увагу сакральним образам православних храмів та різновидам підходу до сучасного проектування православних храмових комплексів. У статті є наголос на тому, що підходити до символічного образу того чи іншого елемента в храмі треба ґрунтуючись на своєрідне трактування Святих Писань. Зодчий має трансформувати всі свої висновки в образ, символ і втілити його у проектування храму. Православний храм являє собою складний, невичерпний у своїй видимості символ. Його розміщення, храмова архітектура, внутрішнє та зовнішнє оздоблення, система розпису символічно виражає те, що безпосередньо зобразити неможливо. Людина не свідомо зчитує всі ці символи навіть не замислюючись, так і складається враження та розуміння церкви, чи навпаки. У статті також показані сучасні приклади храмового будування, де наочно можна простежити застосування та сучасну інтерпретацію церковних символів у розвитку архітектурно-образної структури