2018
Постійне посилання на фондhttps://repositary.knuba.edu.ua/handle/987654321/1201
Переглянути
3 результатів
Результат пошуку
Документ Становлення українського національного руху в Галичині у первій половині XIX ст(Бескиди, 2018) Деревінський, Василь ФедоровичСтановлення українського національного руху в Галичині у першій половині XIX ст. В XIX ст. Галичина перебувала під владарюванням Австрійської імперії і становила окремий «коронний» край - «Королівство Галіції іЛадомерії» з центром у Львові. У 1846 р. до українського підавстрійського королівства приєднали польські території з Краковом. Крім Галичини в складі імперії перебували українська Буковина та Срібна Земля. Запереписом 1900 р. українці домінували в Галичині, становлячи 62 % усіх мешканців краю, крім них проживало 25 % поляків, 12 % євреїв тощо. Стежачи за непорушністю кордонів імперії віденський уряд вдавався до ситуативних тактичних союзів з певними елітами провінцій, використовуючи в своїх інтересах їхні антагонізми.Документ Трипільська протоцивілізація та її місце в історії українського етносу(Бескиди, 2018) Деревінський, Василь Федорович; Пащенко, Іванна БогданівнаСеред енеолітичних племен на території сучасної України провідне місце посідали племена трипільської культури. Західна смуга Лісостепу, що простягалася на заході від Волині й Поділля, на півдні — до Дністра, на сході — майже до Дніпра, стала тереном колонізації спільнот, що сформувалися в Північній та Центральній Європі. У середині V тис. до Н. X. на Закарпатті вони залишили культуру розписної кераміки, а на Волині та Поділлі — культуру лінійно-стрічкової кераміки, яка зародилася у Карпатському регіоні. Носії цих двох культур мали досить розвинені хліборобство і скотарство, що проявляється у широкому асортименті зернових (ячмінь, пшениця, просо, овес, жито) та в наявності великої і дрібної рогатої худоби та коней і свинейДокумент Децентралізація як ознака сучасного етапу вітчизняної історії в аспекті регіональної політики просторового розвитку(Бескиди, 2018) Деревінський, Василь Федорович; Клименко, Єлизавета ОлегівнаВ наш час історичний розвиток України зазнає «...масштабної модернізації всіх сфер життя, тобто комплексного реформування чинних та створення нових політичних, правових, економічних та суспільних інституцій...» [1, с.8]. В аспекті означеного, підґрунтям чого є вибір європейського вектору розвитку України, відбувається й зміна формату спілкування держави та громадян. Означена зміна зумовлює й масштабну модернізацію державної політики України у сфері місцевого самоврядування, яка спирається на інтереси жителів територіальних громад і передбачає децентралізацію влади. В основу цієї політики закладено положення Європейської хартії місцевого самоврядування та найкращі світові стандарти суспільних відносин у цій сфері [2].