Розглянуто суб’єкти управління стратегічними програмами розвитку міст. Підкреслена важливість використання принципу проактивності, класифіковані типи суб’єктів, форми та методи їх взаємодії. Наведено підхід до їх взаємодії з точки зору теорії несилової взаємодії. Сформульована цільова функція оптимізації управлінських рішень в рамках таких програм.