Розглядається категорія художнього часу в архітектурі італійського футуризму як складова процесів смисло- і формоутворення. Досліджується темпоральна модель, сформована ідеологами футуризму на початку ХХ століття та її формальна репрезентація в архітектурний композиції і засобах художньої виразності, характерних для даного напряму
