Рекомендації щодо системного оновлення стратегії розвитку енергетичної галузі України

Abstract

Забезпечення усіх галузей економіки України різними видами енергії, палива тощо наразі є одним із найважливіших завдань урядової політики. Паливноенергетичний комплекс держави сформувався в основному у 80-х роках минулого століття і був частиною об’єднаної енергетичної системи (ОЕС) колишн. Радянського Союзу, а піку свого розвитку досяг у 1990 р. – електростанції країни виробили майже 300 млрд. кВт-год. електроенергії. Частка атомних станцій (АЕС) становила 25,5 %, теплових (ТЕС) – 70,2 %, гідроелектростанцій (ГЕС) – 3,6 %. Тобто, теплова генерація у ті часи була домінуючою. Альтернативна енергетика перебула у зародковому стані, в першу чергу – через низькі внутрішні ціни на традиційні на той час енергоносії, а також соціальну спрямованість державної політики.