Безбар’єрне міське середовище: ситуація в Україні та закордонний досвід

Abstract

Термін безбар'єрне середовище в більшості випадків вживається при згадці про людей з обмеженими фізичними можливостями, що використовують інвалідні коляски. Безбар'єрне середовище передбачає наявність пандусів і тротуарів з хорошим рівним покриттям, досить широких дверей та інших елементів зовнішнього середовища, що полегшують пересування маломобільних груп населення. Але інваліди-колясочники - це тільки частина населення, яким наявність безбар'єрного середовища дозволить вільно пересуватися по місту і відвідувати магазини, установи, заклади та інші об'єкти. Адже до маломобільних груп населення, крім осіб з обмеженими фізичними можливостями, відповідно до законодавства, також належать: тимчасово непрацездатні, пішоходи з дитячими колясками, вагітні жінки і т.п. До цієї ж категорії належать люди похилого віку і діти, мобільність і координація руху яких обмежені внаслідок вікових особливостей. Для всіх їх наявність безбар'єрного середовища є фактором, що істотно впливає на якість життя. Згідно світовим статистичними даними у будь-який момент користувачами елементів безбар'єрного середовища є від чверті до третини населення. А якщо простежити пильніше, то кожна людина в різні періоди свого життя використовує ці елементи, якщо звичайно вони створені, адже вони істотно поліпшують якість життя.