Методичні положення архітектурно-ландшафтної реабілітації порушених територій і зон їх впливу

Abstract

В статті дано визначення порушеного міського середовища як частки простору, що формує сукупність специфічних властивостей і взаємозв’язків у функціонально-планувальній структурі містобудівних систем вугледобувних регіонів. Одним з методів реабілітації порушеного міського середовища запропоноване архітектурно-ландшафтне зонування міської території на основі зіставлення існуючих функцій техногенних ландшафтів і потенційних містобудівних навантажень на них. Зазначена методика архітектурно-ландшафтного зонування дозволяє оцінити співвідношення існуючого стану використання порушеної території та її містобудівний потенціал і запропонувати раціональні шляхи архітектурно-ландшафтної реабілітації порушеного міського середовища.