Роль і значення функції в створенні умов існування людини в архітектурному просторі

Abstract

В статті актуалізується питання про поняття функції архітектурного простору. Ми звикли вважати функціональним простір, який комфортний у використанні людиною, сприяє виникненню у людини відповідного стану, який зацікавлює людину бути причетним до подій. Тобто, поступово відбулася певна трансформація та злиття понять – доцільності, технологічності з практичністю, впорядкованістю, зручністю та впливом на людину. З кожним новим проектним завданням перед архітектором може виникнуть нові задачі і тоді функція може змінитися. Для розуміння, що визначає функція і які характеристики простору вона враховує, виникає необхідність конкретизувати сенси, які включає це поняття. Це, в свою чергу, може допомогти архітектору зрозуміти, що передбачає функція для існування людини в архітектурному просторі. Саме тому було досліджено, як це поняття тлумачиться в різних наукових галузях. Проаналізовано, наскільки поняття функції в архітектурі співпадає з її визначенням в інших наукових сферах. На основі цього зроблено висновки, чи правильно розцінювати архітектуру аналогічно тому, як функціонують речі іншої природи. Розкрито походження функціонального підходу в архітектурі, як основного методу проектування в ХХ ст. та проаналізовано основні думки, які вплинули на визначення ролі функції в формуванні архітектурного об‘єкту. Досліджено, наскільки тлумачення архітекторів-функціоналістів співвідносяться з процесами життєдіяльності людини, а саме з здібностями, завдяки яким вона осмислює, сприймає і орієнтується в просторі. Виявлено, які сфери існування людини включає функція, а які ні. Зроблено висновки, чи доречно опиратися на функціональне призначення, як основу для створення архітектурного об‘єкту, і чи такий підхід в проектуванні відповідає соціокультурним змінам в суспільстві.