Транспортне моделювання як один із методів оцінки ефективності інженерно-планувальних елементів розв’язок в різних рівнях

Abstract

Стаття спрямована на ознайомлення читачів з оцінкою ефективності інженерно-планувальних елементів розв’язок в різних рівнях, а саме місць примикання лівоповоротних з’їздів до прямого магістрального напрямку. Відповідна оцінка здійснена на прикладі найбільш розповсюдженого типу розв’язок на вулично-дорожній мережі міст України - «лист конюшини». Якість роботи транспортних розв’язок багато в чому визначається ефективністю функціонування лівоповоротних з’їздів та може бути визначена на основі транспортного моделювання. В зв’язку з цим для визначення впливу розподілу пріоритетних напрямків руху транспортних засобів у межах конфліктних зон місць примикання лівоповоротних з’їздів до прямих магістральних напрямків на середній час затримки транспорту було використане сучасне програмне забезпечення для мікромоделювання - PTV Vissim. Даний програмний комплекс працює на основі психофізіологічної моделі Відемана, що базується на стохастичному розподілі вхідного транспортного потоку. Функціонал комплексу дає можливість отримати різноманітні показники як для усієї розв’язки в цілому, так і будь-якого її структурного елементу окремо. В результаті проведеного експерименту встановлено, що будь-який елемент розв’язки в різних рівнях, в тому числі примикання з’їзду до прямого магістрального напрямку, має свою граничну пропускну спроможність, в результаті вичерпання якої, середній час затримки транспорту збільшується до наближеного максимуму і не зменшується до розвантаження відповідного елемента. При цьому різні способи обмеження руху в конфліктних зонах (пріоритет прямого магістрального напрямку або взаємний конфлікт транспортних потоків) генерують різні показники середнього часу затримки в межах розв’язки в різних рівнях.