Архітектоніка доброчесного освітнього середовища під час викладання інвестиційного аналізу в житловому будівництві

Abstract

У роботі обґрунтовуються теоретико-методологічні засади розбудови архітектоніки доброчесного освітнього простору в умовах інтенсивної цифрової трансформації та експансії генеративних систем штучного інтелекту. Дослідження фокусується на специфіці викладання інвестиційного аналізу в житловому будівництві, що виходить за межі суто математичного моделювання і перетворюється на складну етико-дидактичну систему. На основі кейс-стаді викладацької практики розглянуто особливості підготовки здобувачів різних спеціальностей у Київському національному університеті будівництва і архітектури, де академічна доброчесність виступає базовим запобіжником проти алгоритмічних викривлень, фінансової недоброчесності та професійної недбалості. Значну увагу приділено психологічним викликам генеративного ШІ, зокрема подоланню феномену цифрової тривожності та синдрому вивченої безпорадності шляхом дидактичного впровадження методів когнітивного утруднення. Доведено, що запропонована багаторівнева модель сприяє формуванню у майбутніх фахівців епістемологічної відповідальності та навичок етичного аудиту алгоритмічних рішень, що є стратегічно важливим фундаментом для сталого управління інвестиційними процесами під час відбудови України.