Формування стратегій сталого розвитку територій на базі концепцій життєвого циклу

Abstract

Необхідність співвіднесення темпів та напрямків розвитку людської цивілізації із оточуючим людину середовищем та можливостями нашої планети призвела до виникнення так званої «концепції стійкого розвитку територій». В рамках цієї концепції в 1994 р. була прийнята хартія "Міста Європи на шляху до сталого розвитку" (Ольборзька хартія) [1], Лейпцизька хартія сталого європейського міста [2], Європейська хартія міст II (Маніфест нової урбаністики) [3], та інші документи. Згідно ним, місто стійкого зростання - це місто, що забезпечує своїм нинішнім і майбутнім мешканцям такі умови життя і управління, які є одночасно стабільними (основні правила організації), безпечними, гнучкими (система, відкрита для різноманітних змін), і економічно ефективними при повазі вимог екології [3].