Аналіз методичних підходів до оцінювання стійкості екосистем
Дата
2020
Автори
Азаров С. І.
Задунай, О.С.
Заголовок журналу
Журнал ISSN
Назва тому
Видавець
Інститут телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України
Анотація
Стійкість є фундаментальною властивістю природних екосистем. Стійкість екосистеми – один з найбільш значущих показників стану навколишнього середовища. Вона являє собою здатність екосистеми в
цілому та її складових частин успішно протистояти негативним зовнішнімчинникам, зберігаючи при цьому не тільки свою структуру, але й свої функції. Її можна розглядати як незмінність певного стану екосистеми, так і як здатність переходу до будь-яких інших станів у даний час (статична стійкість) і неперервність розвитку екосистеми (динамічна стійкість). Поняття стійкості тісно пов’язане із здатністю екосистеми повертатися в стан рівноваги після припинення зовнішніх впливів, які вивели її зі стану рівноваги, а також з поняттям стабільності. Стійкість не завжди означає здатність підтримки екосистемою рівноважного стану, хоча спочатку явище стійкості трактували саме так. Загальновідомо, що для біологічних систем характерне явище гомеостазу і їхня стійкість полягає в підтримці певних параметрів стану в межах деякого постійного рівня. Принциповим у переході від розгляду технічної системи до розгляду екосистеми є те, що в останньої відхилення реальних траєкторій розвитку від траєкторії мети
відбуваються випадково і отримати точну інформацію про ці відхилення неможливо. І якщо про стійкість технічної системи можна стверджувати однозначно, аналізуючи диференціальні рівняння, що характеризують поведінку системи, то здебільшого скласти диференціальні рівняння функціонування екосистеми неможливо. Тому висновки про стійкість або нестійкість екосистеми можна робити тільки з певною імовірністю. В статті розглянуто методичні підходи до визначення стійкості екосистем. Визначено, що на сьогодні немає узгодженої термінологічної єдності в цьому питанні. Наголошується, що стійкість екосистем значною мірою визначається рівнем збалансованості розвитку її складових – екологічних
підсистем. З’ясовано, що для виконання оцінки стану екосистем необхідно обрати показник стійкості, за яким і буде проводитися оцінка.
Опис
Ключові слова
екосистема, траєкторія, атрактор, стійкість екосистем, рівновага, самоорганізація, зовнішні впливи, ecosystem, trajectory, attractor, stability ecosystems, balance, external influences, selforganization
Бібліографічний опис
Азаров С. І., Задунай О. С. Аналіз методичних підходів до оцінювання стійкості екосистем / С. І. Азаров, О. С. Задунай // Екологічна безпека та природокористування : зб. наук. праць / Київ. нац. ун-т буд-ва і архіт., Ін-т телекомунікацій і глоб. інформ. простору ; гол. ред. О. М. Трофимчук. – Київ, 2020. - Вип. 34(2). - С. - 99 - 110. - Бібліогр. : 11 назв.