Правовійна у контексті гібридних війн Російської Федерації

Abstract

У статті здійснено комплексний науковий аналіз феномену правовійни у контексті гібридних війн Російської Федерації. Наголошено на розумінні правовійни як системного використання правових механізмів для досягнення військово-політичних цілей, делегітимізації противника та формування вигідного міжнародно-правового наративу. Обґрунтовано, що в умовах трансформації сучасних конфліктів право перестає виконувати виключно регулятивну функцію й набуває ознак інструменту стратегічного впливу, інтегрованого до моделі гібридної агресії. Окреслено особливості концепції правовійни у практиці Російської Федерації. Доведено, що правовійна реалізується РФ через поєднання внутрішнього законодавства, міжнародного права, дипломатичної діяльності, судових проваджень та інформаційно-пропагандистських механізмів. Особливу увагу приділено інструменталізації інституту громадянства (масова паспортизація), організації квазіреферендумів, укладенню псевдодоговорів із невизнаними утвореннями, розширеному тлумаченню концепції «відповідальності за захист» (R2P), використанню кримінальних проваджень як засобу інформаційноправового тиску. Встановлено, що правовійна функціонує як багаторівнева стратегія створення формальної видимості легітимності дій, що фактично порушують суверенітет, територіальну цілісність держав та заборону застосування сили. Акцентовано увагу на проблемі недостатньої адаптованості міжнародноправових механізмів до реагування на гібридні форми агресії, що ускладнює кваліфікацію відповідних дій і притягнення держави-агресора до відповідальності. Указано необхідність удосконалення стандартів документування порушень міжнародного гуманітарного права, вироблення критеріїв кваліфікації зловживання правом та формування національних стратегій правової стійкості (legal resilience). Зроблено висновок, що правовійна є не епізодичним явищем, а інтегрованим елементом гібридної стратегії Російської Федерації, спрямованим на легітимізацію агресії, формування альтернативної правової реальності та підрив міжнародного правопорядку. Комплексне міждисциплінарне дослідження цього феномену є необхідною передумовою розробки ефективних міжнародноправових та національних механізмів протидії сучасним викликам безпеці.