Формоутворення каркасів технічних форм, заданих на площині неявними функціями

Abstract

В роботі розглянуто ефективність двох способів побудови дискретних образів функцій, заданих на площині в неявній формі. Перший - передбачає комбіноване використання методу скінченних різниць та формул для знаходження похідних неявних функцій диференціальної геометрії. Другий спосіб передбачає реалізацію процесу формоутворення дискретного аналога моделі фізичної сітчастої конструкції з подальшим управлінням формою цієї моделі для переміщення її вузлів в точки, що задовольняють заданій неявної функції. Наведено приклади використання обох підходів з порівнянням точності інцидентності координат отриманих дискретних моделей графіку досліджуваної неявної функції. Проаналізовано переваги та недоліки запропонованих підходів.