Меморіалізація Другої світової війни та Російсько-Української війни як інструмент формування національної пам’яті: правові засади та виклики

Abstract

Пам’ять про перемогу над нацизмом у Другій світовій війні та про сучасну російсько-українську війну стала утіленням та лакмусом української ідентичності. Для українського суспільства питання: «Хто є нашими героями і хто – ворогами» нині тісно пов’язане із трансформацією історичних наративів та символіки. Війна, що триває з 2014 року і перетворилася на повномасштабне вторгнення 2022-го, трансформувала політику пам’яті в один із фронтів інформаційної війни. Російський режим використовує «культ Перемоги» та міф «особливої долі росіян» у війні проти нацизму як ідеологічну основу своєї агресії, вкладаючи у ці наративи сучасні меседжі про «братні народи» та «фашистську владу Києва». Такий підхід не лише спотворює історичну правду, а й створює загрозу для історичної суб’єктності України. Власне, міфологізація «Великої Вітчизняної війни» стала важливим інструментом легітимізації російської агресії, що у свою чергу посилює потребу України у формуванні власного, незалежного від радянських і постімперських кліше, наративу пам’яті.