Abstract:
У статті обґрунтовано зв'язок між екологічною безпекою та
енергетичною ефективністю – як основними складовими на шляху до сталого
розвитку суспільства. Розглянуто існуючі підходи до визначення сутності
екологічної безпеки, деталізовано її характерні риси, обґрунтовані основні
практичні принципи її забезпечення, а також показані перспективні
напрямки подальшого розвитку системи міжнародної екологічної безпеки.
Наведено загальну схему організації системи екологічної безпеки при
звичайному стані навколишнього середовища, яка має опиратися на три
складові: контроль, регулювання і впровадження заходів безпеки. Показано,
що максимальні зусилля мають бути зосереджені на прийнятті
управлінських рішень на підставі аналізу існуючих ризиків та прогнозу нових
потенційних загроз, які є невід’ємною складовою діяльності людини.
Важливим етапом продуктивної системи менеджменту є використання
найліпших доступних технологій, який не потребує жорсткої регламентації
діяльності та надає свободу вибору шляхів досягнення поставленої цілі,
спираючись на надсучасні технологічні та організаційні розробки та їх вдале
поєднання. Обґрунтовані конкурентні переваги та ряд недоліків від
впровадження системи екологічного управління на підприємстві, зокрема в
галузі енергетики. В роботі наведені базові закони України в галузі екологічної
безпеки, а також державні стандарти України серії міжнародного
стандарту ISO 14000. Узагальнено основні етапи менеджменту в сфері
екологічної безпеки, які опираються на цикл Шухарда-Демінга та
представлені в моделі системи управління екологічною безпекою за
стандартом ДСТУ ISO 14001:2015
