Обґрунтовується необхідність переходу на нові принципи формування
архітектурного середовища, що передбачають гнучкість, нелінійність,
невизначеність та адаптивність; розглядаються результати сучасного
досвіду дослідження та впровадження принципу нелінійності в архітектурі.
