Феномен кольору у давньогрецькій архітектурній формі. Теоретичні нотатки

Abstract

У статті на основі розгляду явища поліхромії давньогрецьких архітектурної та скульптурної форм доведено, що цей тип поліхромії не лише був “певною мірою напруження матерії”, але й граничним випадком самої виразності, яка віддзеркалює онтологію форм людського буття у формах архітектурного твору. Замість звичного історико-порівняльного “горизонтального” вектору розгляду архітектурних творів однієї епохи запропоновано ідіо-номографічний “вертикальний” вектор: від досвіду реконструкції світогляду та явищ культури до матерій архітектурної форми.