Наукові основи створення системи інтегральних біоценотичних методів контролю водних систем (на прикладі р. Інгулець)

Abstract

У ХХІ ст. різко погіршився екологічний стан водних басейнів річок України, що пов'язано із кількісним та якісним їх виснаженням. Водночас, система санітарно-гігієнічного нормування не дозволяє охарактеризувати зміни самоорганізації ГЕ. Сучасний законодавчий світогляд нормативів якості довкілля вчені-екологи пов'язують із біотичною компонентою водних систем річок, яка є визначальним фактором збереження стабільності розвитку водних басейнів річок. І тому, визначення екологічного неблагополуччя розвитку ГЕ слід оцінювати за двома критеріями: фактори зміни середовища існування людини (потенційно можливої зміни якості питної води); санітарно-епідемілогічного забруднення водних систем (об’єктів рекреаційного призначення); загальноекологічного фактора зміни ГЕ (загроза трансформації річок; порушення функції основних біотичних компонентів, які забезпечують структурно-функціональні властивості ГЕ тощо). Показано, що деградаційні процеси виникають внаслідок неузгодженості взаємозв’язків та взаємодії між екологічними та СМФ, що впливає на сталість екобезпечного розвитку ГЕ. Здійснено аналіз існуючих біоценотичних методів контролю за станом ГЕ і показано перевагу запропонованих методів стосовно можливості визначення структурно-функціональних показників та їх параметрів басейнів річок України (на прикладі р. Інгулець).