Розвиток аеропортів Радяньского Союзу після Другої Світової війни

Abstract

У статті розглянуті тенденції формування радянських аеропортів, які було побудовано в період між 1945 та 1971 роками. Виявлені загальні риси та відмінності у порівнянні їх з аеропортами світу аналогічного періоду. Характерними загальними рисами цього періоду була перевага централізованої схеми оформлення вилітаючи пасажирів над децентралізованою. Також відбувається розвиток засобів сортування багажу, перехід на напівавтоматичну систему обробки багажу, що значно покращило якість процесу обслуговування пасажирів аеропортів. Найбільша кількість аеровокзалів була побудована за типовими проектами, за індивідуальними дуже невеличкий процент, головнім чином в Москві, Ленінграді та Києві. В архітектурно-планувальному сенсі типові будівлі аеровокзалів були на вигляд цілісними двохповерховими об’ємами з додатковими посадковими галереями, або «фінгерами», рідше використовувались сателіти на посадковому пероні. Ця схема сформувалась у цей час з попередньої схеми досить компактних аеровокзалів, які поступово видовжувались, а трохи згодом вже мали додаткові планувальні елементи задля збільшення місць стоянок літаків біля аеровокзалів. Головними стилістичними рисами для цього періоду в радянський архітектурі аеровокзалів був функціоналізм, на відміну від закордонних аеропортів, архітектура яких була більш різноманітною. Їй були притаманні подекуди риси неоекспрессіонізму та неоромантизму. В архітектурі радянських аеропортів помітно бажання поєднання образної та функціональної компоненти. Також потрібно відмітити велику кількість теоретичних праць, які були виконані у той час за цією темою у СРСР та значну кількість проектних установ, що займалися проектуванням аеропортів. Ці проектні установи працювали за зональним принципом виконання заказів на проектування.