ANALYSIS OF IMPROPER USE OF MATERIALS AND STRENGTHENING SYSTEMS IN STRUCTURAL REHABILITATION

Abstract

Ефективність, надійність і довговічність заходів з підсилення будівельних конструкцій залежать не лише від обраних матеріалів і проєктних рішень, а й від якості їх реалізації на всіх етапах процесу реконструкції. Підсилення, як правило, виконується на існуючих конструкціях, які вже містять дефекти та пошкодження, накопичені протягом життєвого циклу, що істотно впливає на перерозподіл напружень, умови зчеплення та довготривалу експлуатаційну придатність. За таких умов навіть сучасні системи підсилення можуть демонструвати знижену ефективність у разі некоректного врахування проєктних припущень, технологічних вимог або впливу експлуатаційного середовища. У статті проаналізовано типові випадки недосконалого застосування матеріалів і систем підсилення будівельних конструкцій, зокрема традиційних сталевих рішень, систем на основі фіброармованих полімерів (FRP), а також з’єднувальних та анкерних виробів. На основі узагальнення практики технічних обстежень, експериментальних досліджень і нормативнометодичних підходів, узгоджених із принципами Єврокодів та стандартів ISO, систематизовано технічні, технологічні та організаційні помилки, що виникають на етапах проєктування, виконання та експлуатації. Особливу увагу приділено взаємозв’язку чинників недосконалого застосування з наявними дефектами та пошкодженнями конструкцій. Запропоновано узагальнену класифікацію дефектів і пошкоджень як структуровану вхідну інформацію для оцінювання підсилення, щодозволяє аналізувати сценарії недоскона-лого застосування з урахуванням походження дефектів, їх локалізації, характеру розвитку та впливу на несучу здатність. Розроблено функціонально-структурну модель ризиків, яка формалізує взаємозв’язок між чинниками технічних помилок, характеристиками дефектів і пошкоджень та наслідками для експлуатаційних показників конструкцій. Загальна ефективність підсилення інтерпретується як інтегральна функція накопичених ризиків, пов’язаних із вибором матеріалів, якістю виконання робіт та фактичним технічним станом існуючих конструкцій. Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення процедур контролю якості, зниження технологічних та експлуатаційних ризиків, а також для підтримки ризик-орієнтованого прийняття рішень у процесі реконструкції. Запропо-нований підхід сприяє підвищенню надійності, стійкості та довготривалої ефективності конструкцій підсилених у межах життєво-циклової концепції.