Стан, проблеми та перспективи розвитку сучасних міст
Постійний URI для цього зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Інклюзивне середовище в закладах освіти(ОДАБА, 2021) Шпаковська, В. Т.Маючи рівні права на розвиток, освіту, участь у житті суспільствадіти з обмеженими фізичними можливостями нерідко позбавлені цих можливостей у реальному житті. Одним з основних завдань, що стоїть перед державою та суспільством, є створення для таких дітей умов у підготовці до повноцінного життя та адаптації у суспільстві. У прийнятому в 2017 році Законі «Про внесення змін до Закону України «Про освіту» щодо особливостей доступу осіб с особливими освітніми потребами до освітніх послуг» визначено основні вимоги до організації та забезпечення інклюзивного навчання.Документ Проблеми архітектурно-планувальної організації просторів для соціокультурної взаємодії мешканців в центральних зонах малих міст(ОДАБА, 2021) Шебек, Н. М.; Домотенко, Б. А.В історичних містах центральні зони характеризуються наявністю адміністративних, культурно-просвітницьких, сакральних споруд, ринкових площ. В малих історичних містах зі збереженим історичним центром або його фрагментом доцільно відновлювати традиційні зони спілкування мешканців шляхом реконструкції відповідних частин міста.Документ Проблеми формування образу сучасного міста(ОДАБА, 2021) Сєдак, О. І.Місто подібне твору архітектури, але є гігантською просторовою конструкцією, що сприймається лише протягом тривалого часу. Тому його проектування - є просторовим мистецтвом, що залучає часову складову. Осмислення цілісної композиції міста, що має світоглядний характер, віддзеркалене у різних періоди його історії. Місто сприймається безліччю людей, що різняться соціальною позицією й характером, є продуктом їх існування і діяльності, постійно змінюючих його структуру за власним розумінням. Існуючи певний час стабільною в загальних обрисах, ця структура постійно змінюється у деталях, а її розвиток і форма піддаються контролю лише частково. У визначенні образу міста ніколи не існує остаточного результату - тільки безупинна послідовність станів. Тому не дивно, що мистецтво формування міст – особливе й відособлене від архітектури, літератури чи музики. Воно може багато чому навчитися у цих мистецтв, але не може наслідувати їм. Формування композиції міста як більш стійкої до містобудівного розвитку складової відбувається значно повільніше аніж утворення багатогранного і мінливого у часі поняття "образ міста", який сприймається у взаємодії із функціональними і соціальними складовими під впливом світогляду певної епохи.Документ Сучасні шляхи розвитку ландшафтної архітектури(ОДАБА, 2021) Гордієнко, О. О.; Сєдак, О. І.В наш час ландшафтна архітектура стала одним з провідних видів архітектурної діяльності, направлена на створення гармонійного і цілісного образного оточення людини. Виникла нова філософія сучасної ландшафтної архітектури: перехід від візуальних переваг до функціональних й екологічних, утворення стійких, ресурсозберігаючих підходів з організації життєвого простору. У пошуках сучасної практики ландшафтної архітектури відбувається взаємодія людини з навколишнім природним (міським чи приміським) середовищем. Її завдання - організація простору у відповідності з функціональними, екологічними та естетичними вимогами, формування позитивних емоцій у людини - давно вийшли за межі суто садово-паркового мистецтва і більше не обмежуються озелененням, під яким певний час розумілося "заповнення" насадженнями просторів, вільних від забудови. Виникли тенденції в області ландшафтної архітектури, спрямовані на об'єднання природних і технологічних процесів у створенні "живих екосистем", спроможних не протистояти один одному. На поч. XXІ ст. ситуація в ландшафтній архітектурі змінилася ще більш докорінно: садово-паркове мистецтво отримало іншу екологічну спрямованість, маючи більш глобальні принципи й завдання у планетарних масштабах й, у першу чергу, з відновленням біосфери.Документ Актуальні тенденції концепції «сталого розвитку» в містобудуванні(ОДАБА, 2021) В’язовська, А. В.Сталий розвиток – це загальна концепція розвитку людства, що виникла у відповідь на гострий конфлікт між природним середовищем та людською діяльністю. В 1987 р. ООН було сформульовано, що «людство здатне зробити розвиток сталим – задовольняти потреби сучасного суспільства, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби». Сталий розвиток був визначений як всебічно збалансований розвиток, оснований на взаємодії трьох базових складових – соціальної справедливості, сталої економіки та екологічної стабільності. В 2015 р. ООН розробила новий «Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року», де було встановлено 17 головних цілей, серед яких: подолання бідності, голоду і гендерної нерівності, якісна охорона здоров’я і освіта, сталий розвиток міст і спільнот, чиста вода, відновлювана енергія, збереження екосистем води і суші, боротьба зі змінами клімату та інші.