Формотворення архітектурних об’єктів із застосуванням принципів самоорганізації

Abstract

У статті обґрунтовується необхідність переходу на нові принципи формування архітектурного середовища, що передбачають гнучкість, нелінійність, невизначеність та адаптивність; розглядаються результати сучасного досвіду дослідження принципів гнучкості в архітектурі; викладаються основні засади наукової гіпотези – розгляд архітектурного об’єкту, як відкритої системи, здатної до саморозвитку та самоорганізації; формулюються мета, основні задачі, наукова новизна, а також об’єкт та предмет дослідження.