У статті розглядаються питання про взаємозв'язок і взаємовплив людини і
архітектурного простору. Піднімається проблема про ступінь чутливості
сприйняття людиною навколишнього простору через об'єкти архітектури, як
необхідної умови культурно-духовного розвитку і усвідомлення самого себе.
Висувається гіпотеза про можливість розвитку уваги, уяви, інтуїції за
допомогою когнітивно-психологічної архітектури.