Стан, проблеми та перспективи розвитку сучасних міст

Постійний URI для цього зібранняhttps://repositary.knuba.edu.ua/handle/987654321/9779

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 5 з 5
  • Документ
    Інклюзивне середовище в закладах освіти
    (ОДАБА, 2021) Шпаковська, В. Т.
    Маючи рівні права на розвиток, освіту, участь у житті суспільствадіти з обмеженими фізичними можливостями нерідко позбавлені цих можливостей у реальному житті. Одним з основних завдань, що стоїть перед державою та суспільством, є створення для таких дітей умов у підготовці до повноцінного життя та адаптації у суспільстві. У прийнятому в 2017 році Законі «Про внесення змін до Закону України «Про освіту» щодо особливостей доступу осіб с особливими освітніми потребами до освітніх послуг» визначено основні вимоги до організації та забезпечення інклюзивного навчання.
  • Документ
    Проблеми архітектурно-планувальної організації просторів для соціокультурної взаємодії мешканців в центральних зонах малих міст
    (ОДАБА, 2021) Шебек, Н. М.; Домотенко, Б. А.
    В історичних містах центральні зони характеризуються наявністю адміністративних, культурно-просвітницьких, сакральних споруд, ринкових площ. В малих історичних містах зі збереженим історичним центром або його фрагментом доцільно відновлювати традиційні зони спілкування мешканців шляхом реконструкції відповідних частин міста.
  • Документ
    Проблеми формування образу сучасного міста
    (ОДАБА, 2021) Сєдак, О. І.
    Місто подібне твору архітектури, але є гігантською просторовою конструкцією, що сприймається лише протягом тривалого часу. Тому його проектування - є просторовим мистецтвом, що залучає часову складову. Осмислення цілісної композиції міста, що має світоглядний характер, віддзеркалене у різних періоди його історії. Місто сприймається безліччю людей, що різняться соціальною позицією й характером, є продуктом їх існування і діяльності, постійно змінюючих його структуру за власним розумінням. Існуючи певний час стабільною в загальних обрисах, ця структура постійно змінюється у деталях, а її розвиток і форма піддаються контролю лише частково. У визначенні образу міста ніколи не існує остаточного результату - тільки безупинна послідовність станів. Тому не дивно, що мистецтво формування міст – особливе й відособлене від архітектури, літератури чи музики. Воно може багато чому навчитися у цих мистецтв, але не може наслідувати їм. Формування композиції міста як більш стійкої до містобудівного розвитку складової відбувається значно повільніше аніж утворення багатогранного і мінливого у часі поняття "образ міста", який сприймається у взаємодії із функціональними і соціальними складовими під впливом світогляду певної епохи.
  • Документ
    Сучасні шляхи розвитку ландшафтної архітектури
    (ОДАБА, 2021) Гордієнко, О. О.; Сєдак, О. І.
    В наш час ландшафтна архітектура стала одним з провідних видів архітектурної діяльності, направлена на створення гармонійного і цілісного образного оточення людини. Виникла нова філософія сучасної ландшафтної архітектури: перехід від візуальних переваг до функціональних й екологічних, утворення стійких, ресурсозберігаючих підходів з організації життєвого простору. У пошуках сучасної практики ландшафтної архітектури відбувається взаємодія людини з навколишнім природним (міським чи приміським) середовищем. Її завдання - організація простору у відповідності з функціональними, екологічними та естетичними вимогами, формування позитивних емоцій у людини - давно вийшли за межі суто садово-паркового мистецтва і більше не обмежуються озелененням, під яким певний час розумілося "заповнення" насадженнями просторів, вільних від забудови. Виникли тенденції в області ландшафтної архітектури, спрямовані на об'єднання природних і технологічних процесів у створенні "живих екосистем", спроможних не протистояти один одному. На поч. XXІ ст. ситуація в ландшафтній архітектурі змінилася ще більш докорінно: садово-паркове мистецтво отримало іншу екологічну спрямованість, маючи більш глобальні принципи й завдання у планетарних масштабах й, у першу чергу, з відновленням біосфери.
  • Документ
    Актуальні тенденції концепції «сталого розвитку» в містобудуванні
    (ОДАБА, 2021) В’язовська, А. В.
    Сталий розвиток – це загальна концепція розвитку людства, що виникла у відповідь на гострий конфлікт між природним середовищем та людською діяльністю. В 1987 р. ООН було сформульовано, що «людство здатне зробити розвиток сталим – задовольняти потреби сучасного суспільства, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби». Сталий розвиток був визначений як всебічно збалансований розвиток, оснований на взаємодії трьох базових складових – соціальної справедливості, сталої економіки та екологічної стабільності. В 2015 р. ООН розробила новий «Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року», де було встановлено 17 головних цілей, серед яких: подолання бідності, голоду і гендерної нерівності, якісна охорона здоров’я і освіта, сталий розвиток міст і спільнот, чиста вода, відновлювана енергія, збереження екосистем води і суші, боротьба зі змінами клімату та інші.