Витоки артифікації архітектурного та міського середовища в культурі формування штучного оточення

Abstract

Витоки художнього проєктування, які спонукають до розвитку артифікації середовища, можна простежити через зміни відношення до форми окремих виробів та об’єктів як архітектурного, так і міського середовища. Наразі, в художньому проєктуванні форма виробу і взаємодія зі структурою оточення видозмінюється під потреби людини. Однак це було не завжди, в контексті промислового періоду форма виробу піддавалась стандартизації, що призводило до втрати унікальності. Це підтверджує аналіз досвіду практичної проєктної діяльності кінця XIX століття, який виявив тенденцію створення виробів предметного дизайну, ізольованих від просторового середовища. Рух «Мистецтво та ремесла», стиль «Студія», компанія «Mорріс, Maршал, Фолкнер та компанія», засновані Уільямом Моррісом, пропагували ідею повернення до майстерності та цілісного підходу організації середовища. Це дозволило створити гармонійне оточення, в якому форма, функція та естетика співіснували узгоджено та підкреслювало значення інтеграції форми виробу в загальне архітектурне та міське середовище.