Abstract:
Дисертація є комплексним дослідженням архітектурно-художніх принципів творчості Володимира Миколайовича Покровського (1863-1924) на основі систематизації і аналізу його архітектурного надбання, створеного ним в Польщі та Україні на зламі ХІХ-ХХ століть. Акцентом дослідження є об’ємно-планувальні, композиційні та стильові особливості його сакральних, громадських і житлових споруд в Слобідській Україні культурного ренесансу 1905-1915 років.
Автором виявлено прикмети архітектурного формотворення В. М. Покровського порівняно з британською архітектурою в контексті епохи. У дослідженні сформульовано п’ять архітектурно-художніх принципів творчості В. М. Покровського: принцип художньо-семантичного мислення, що передбачав створення «будівлі-образу»; принцип «поліфонії стильових і народних форм», який застосовувався в одному об’єкті; принцип «синтезу мистецтв і ремесел», який мав за мету створення «всеосяжного твору»; принцип «складної пластики» (дахів, фронтонів) як особливість творчого мислення у створенні архітектурного силуету; «різноманітність» форм і композицій як авторський підхід проектування, що стосується, наприклад, віконних прорізів. Принципи творчості В. М. Покровського порівняно з принципами О. Г. Сластіона (1855-1933) та Ле Корбюзьє (1887-1965), засвідчуючи зміну архітектурних парадигм на зламі Нової та Новітньої історії. В історіографію архітектури введено біографічні факти архітектора-художника, які пов’язані з містобудівною історією та культурою Харкова. Автором визначено його багатогранну просвітницьку діяльність,науково-педагогічний і практично-архітектурний вплив на розвиток архітектури України, а також причетність архітектури В. М. Покровського до культури європейського неоромантизму.
