Шебек, Надія МиколаївнаСингаєвська, Надія Андріївна2020-11-232020-11-232016Шебек Н. М. Національні та регіональні особливості української новаторської архітектури 1920-30-х років / Н. М. Шебек, Н. А. Сингаєвська // Регіональна політика : історичні витоки, законодавче регулювання, практична реалізація : зб. наук. праць : в 2 ч. / Київ. нац. ун-т буд-ва і архіт. ; редкол. : П. М. Куліков ( голова ) [та ін.]. – Київ ; Тернопіль : Економічна думка, 2016. - Вип. 2, ч. 2 : Друга міжнародна наук.- практ. конф., Київ, 14 -15 грудня 2016 р. - С. 37 - 42. - Бібліогр. : 3 назви.978-966-654-441-7https://repositary.knuba.edu.ua/handle/987654321/6520Як відомо, період між двома світовими війнами не можна віднести до найкращих часів в історії української державності. На початку 20-х рр. ХХ ст. західноукраїнські землі були розділені між трьома країнами. Польщі дісталися Східна Галичина, Західна Волинь, Полісся, Холмщина, Підляшшя. Чехословаччині належало Закарпаття. Буковина, Хотинський, Ізмаїльський та Аккерманський повіти Бессарабії опинилися у складі Румунії. На терені Наддніпрянської України виникла формально самостійна держава – Соціалістична Радянська Республіка, яка фактично була у повній залежності від РСФРР, а згодом остаточно втратила рештки суверенітету. Така ситуація аж ніяк не сприяла розвитку української культури в цілому і національної архітектури зокрема. Умовність зовнішніх кордонів не тільки не перешкоджала переселенню на українські землі великої кількості іноземців, але й полегшила процес перетворення нашого краю на своєрідний експериментальний майданчик для безперешкодної реалізації найсміливіших екологічних проектів та для втілення футуристичних соціальних і архітектурно-містобудівних ідей зайд, необтяжених турботою про місцеві традиції.uk-UAукраїнська новаторська архітектурарегіональні особливості української новаторської архітектуриArticle