Регіональна політика

Постійний URI для цього зібранняhttps://repositary.knuba.edu.ua/handle/987654321/5669

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 123

Institutional features and development trends of local government in the United States
(Економічна думка, 2016) Pereguda, Yevgen; Miserzhy, Svitlana
Local self-government is an important institution of a democratic political system. Its value is to promote the political participation of citizens, to use the social capital as a resource for social development. The US experience in this area may be useful for other countries, including Ukraine. In recent years, the main areas of research in this field are the evolution of local governing structures, relations between various administrative units and management bodies, local political regimes, the relationship between the elites and interest groups, the relationship between political and managerial approaches to urban management, operation and role of city councils, the influence of electoral systems, the role of executive authorities, the interaction between the local government and federal administration, on one hand, and state, on another, the relations between local government and the processes of globalization, the emergence of new types of communities (regional clusters, knowledge corporations, etc.). With regard to the general theoretical approaches, it is possible to ascertain the transition from the so- called market-based approaches to network approaches [1; 2; 5; 7; 9].
Początki samorządu lokalnego w Polsce w 1990 r.
(Економічна думка, 2016) Małkiewicz, Andrzej; Ślusarz, Bogdan
Budowanie samorządów lokalnych to ważny aspekt przebudowy państw wychodzących z systemu komunistycznego. Podkreślił to mocno brytyjski socjolog, badacz transformacji Ralf Dahrendorf: „Kluczowe pytanie brzmi, jak wypełnić lukę między państwem i narodem [...] – działalnością, która dzięki swej autonomii stworzy społeczne źródła władzy. Dopóki się tego nie osiągnie, konstytucja wolności i nawet gospodarka rynkowa, społeczna czy jakakolwiek inna pozostaną zawieszone w próżni” 1. Tę funkcje pośredniczącą mogły pełnić rozmaite organizacje społeczne, partie polityczne, a zwłaszcza samorząd lokalny. Розбудова місцевого самоврядування – важливий аспект перебудови держав, які відходять від комуністичної системи. На цьому наголошував британський соціолог, дослідник трансформації Ральф Дарендорф: «Вузлове питання звучить, як заповнити прогалину між державою та народом [...] – діяльністю, котра завдяки своїй автономії створить суспільні джерела влади. Доки цього не досягнемо, конституція свободи та навіть ринкова економіка, суспільна чи яка-небудь інша залишаться відстроченими»25. Функцію посередницьких послуг могли виконувати різні громадські організації, політичні партії та, перш за все, місцеве самоврядування.
PR-засади формування регіональної політики та місцевого самоврядування в сучасній Україні
(Економічна думка, 2016) Моргун, Анастасія В’ячеславівна
Метою статті є аналіз засад місцевого самоврядування та їх здатність забезпечувати прямі та зворотні інформаційні потоки між міською радою та громадою міста, центральними та місцевими органами влади; визначення підходів до вдосконалення організації місцевого самоврядування в Україні в європейському контексті та вироблення рекомендацій щодо покращення роботи місцевих органів влади.
Relacje pomiędzy marszłkiem województwa a wojewodą
(Економічна думка, 2016) Zaradny, Ryszard
У статті Р. Зарадного, професора кафедри політичних систем і політичної комунікації Інституту політології Зеленогорського Університету, досліджуються відносини між державою та органами місцевого самоврядування після того, як у 1998 р. у Польщі було впроваджено новий адміністративно-територіальний поділ на 16 вєводств. Одночасно було реформовано і місцеве самоврядування. Відтоді в новому територіальному поділі Польської Республіки діє самоврядування трьох рівнів: гміни, повіти та воєводства. На рівні гміни та повіту немає об’єднаної урядової адміністрації (на кшталт місцевих державних адміністрацій в Україні). На рівні воєводства діє самоврядування воєводства та об’єднана урядова адміністрація. На сьогодні у Польщі створені розгалужені системи державного та муніципального управління. Розкривається процедура прийняття бюджету гміни та регламентація його використання. Автор торкається проблеми співвідношення коштів, які залишаються у розпорядженні гміни як основної одиниці самоврядування, і сфери завдань, які ця одиниця реалізує. Також аналізується принцип самостійності територіального самоуправління та інші положення Конституції Республіки Польща та Європейської Хартії місцевого самоврядування. W 1998 roku dokonano w Polsce nowego podziału administracyjnego kraju tworząc 16 województw. Zreformowano jednocześnie samorząd terytorialny dostosowując go do nowych jednostek terytorialnych – wprowadzono trójstopniowy system: samorząd wojewódzki, samorząd powiatowy i samorząd gminny. Funkcjonowanie tego systemu oparto o konstytucyjną zasadę subsydiarności [4], zapisaną preambule: „(...) ustanawiamy Konstytucję Rzeczypospolitej Polskiej jako prawa podstawowe dla państwa oparte na poszanowaniu wolności i sprawiedliwości, współdziałaniu władz, dialogu społecznym oraz na zasadzie pomocniczości umacniającej uprawnienia obywateli i ich wspólnot”. Natomiast artykuł 15, przesądza o zasadzie decentralizacji władzy publicznej i narzuca obowiązek zapewnienia jednostkom terytorialnym zdolności wykonywania zadań publicznych powierzonych im ustawami. Ich realizacja winna odbywać się w oparciu o zasadę pomocniczości i ona winna stanowić granicę zadań i odpowiedzialności państwa. Oznacza to, że władze państwowe powinny się zajmować tylko tym, czego nie mogą rozwiązać sami obywatele z rodzinami ani władze samorządowe, które są im najbliższe. Reguła ta jest zgodna z Europejską Kartą Samorządu Terytorialnego ratyfikowaną przez Polskę w 1994 roku [1].
Samorząd terytorialny w Polcse – 25 lat doświadczeń
(Економічна думка, 2016) Springer, Beata
Przywrócenie samorządu terytorialnego na poziomie gmin w Polsce nastąpiło po przełomie w 1989 r. Proces ten nadal trwa, gdyż zbudowanie trwałych mechanizmów oraz zakorzenienie ich w świadomości obywateli wymaga wieloletnich zmian. Transformacja ustrojowa, której celem było przeprowadzenie demokratyzacji kraju zakładała zdecentralizowanie państwa i upodmiotowienie społeczności lokalnych. Poprzez stworzenie struktur samorządu terytorialnego zakładano powolne budowanie społeczeństwa obywatelskiego, współodpowiedzialnego za sprawy lokalne.
Административно-хозяйственные реорганизации в БССР: советский вариант регионализации в действии
(Економічна думка, 2016) Елизаров, Сергей Александрович
Оптимизация соотношения экономического и административно- территориального районирования в советской науке и практике рассматривалась в качестве одного из факторов (в определенных исторических условиях – как один из важнейших), определявшего эффективность региональной политики. При этом идеальным считался вариант, когда административное устройство государства основывается на исторически сформировавшихся (или формирующихся) территориальных социально- экономических общностях вплоть до их совпадения. В советский период истории были предприняты две крупные попытки реализации на практике принципа совмещения экономического и административно-территориального районирования: в 1920-е гг. и в конце 1950 – начале 1960-х гг.
Амбівалентність децентралізації : артикуляція місцевих інтересів чи кланової ієрархічності
(Економічна думка, 2016) Гордієнко, Михайло Григорович
З часів руйнації радянського абсолютизму в незалежній Україні суттєво не змінилася ієрархічна модель політичної системи. Вона, як і за комуністичної доби, базується на адміністративно-бюрократичному й силовому алгоритмі реалізації владних повноважень. Корумпована ангажованість, аморальність, делитантизм й колаборанська сутність нашої псевдоеліти з одного боку, та фрустрація і байдужість суспільства з іншого, привели до реалізації шовіністичних проектів окупації українських територій та маргіналізації державності. Деструктивний алгоритм українського політоґенезу стимулювало те, що національно-демократичні сили завжди були в меншості й надмірно переймалися боротьбою зі своїм ідеологічним супротивником – комунізмом.
Архітектурно-просторові перетворення міста Бучач в контексті стратегії сталого розвитку
(Економічна думка, 2016) Тюрменко, Ірина Іванівна; Запунна, Євгенія Олександрівна
Стратегія сталого розвитку «Україна – 2020», схвалена Указом Президента України від 12.01.2015 р., базуючись на нормах Європейської Хартії місцевого самоврядування (15.10.1985) [1], розглядає децентралізацію як інструмент побудови ефективної системи територіальної організації влади. Слід зазначити, що середньовічна та модерна Україна мала розвинену традицію самоврядування, яка базувалась на нормах магдебурзького права. Це призвело до розвитку міст, що дозволило вченим зробити висновок про «урбаністичну революцію». Загалом на території Україні зафіксовано 232 міста, які у минулому мали статус магдебургій. На жаль, в силу історичних обставин магдебурзьке право було скасовано, а традиції самоврядування – невиправдано втрачені.
«Битва титанів» на президентських перегонах 2010 року з позиції британської преси
(Економічна думка, 2016) Кулачинський, Микола Миколайович
Чимала кількість журналістів провідних британських видань одностайно заявляла, що президентські вибори в Україні у 2010 році були карколомним моментом у новітній історії України, який є не прогресом, а поворотом назад політичного розвитку країни, який тягне українську державу у минуле Радянського Cоюзу і не є стрибком у майбутнє до члена Євросоюзу, з динамічним економічним розвитком та набором європейських цінностей.
Будівництво соціального житла для тимчасово переміщених осіб в Україні як засіб вирішення житлових проблем регіонів
(Економічна думка, 2016) Гулей, Дарина Володимирівна
Згідно з офіційною статистикою Міністерства соціальної політики, в Україні зареєстровано 1 684 815 вимушених переселенців із зони АТО та Криму. Для переважної більшості переселенців другою після працевлаштування за значущістю є проблема житла. У правовому полі основне право людини на життя нерозривно пов’язане із правом на житло. Це твердження має прояв і в соціальній складовій сутності нашої держави, що відображена у ст. 3 Конституції України [1], згідно з якою людина, її життя та здоров’я, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю.
Білгород-Дністровська фортеця – унікальна пам’ятка оборонної архітектури ХІІІ-ХV ст. на Півдні України
(Економічна думка, 2016) Ромашук, Руслана Юріївна
Аккерманська фортеця – одна з наймогутніших та найцікавіших фортець Півдня України, яка знаходиться на території сучасного міста Білгорода- Дністровського. ЇЇ прекрасно збережені мури, що височіють над Дністровським лиманом, і нині вражають своєю величчю та неприступністю...
Вплив плану організації території Національного історикоетнографічного заповідника «Переяслав» на розробку генерального плану м. Переяслав-Хмельницький
(Економічна думка, 2016) Коптюх, Юрій ВІталійович
Перша писемна згадка про місто Переяслав, як відомо, зафіксована у історичній пам’ятці «Повісті минулих літ». Планувальна структура міста почала формуватися вже тоді і за понад 1000 років розвивалася практично в одних межах. Важливу роль у формуванні архітектурного обличчя м. Переяслава-Хмельницького відігравали русла річки Трубежа та її притоки р. Альти. Саме в заплаві цих річок і знаходиться історичне середовище міста. У 2010 р. тодішнім генеральним директором НІЕЗ «Переяслав» П. О. Довгошиєю було ініційовано розробку Генерального плану розвитку НІЕЗ «Переяслав». Створення такого документу обумовлювалося необхідністю виконання законодавства з охорони культурної спадщини [2]. Це дозволило протидіяти масовому розкраданню земельних ділянок міськими посадовцями в тандемі з депутатським корпусом.
Вплив індустріально-бюрократичної трансформації в Україні на еволюції соціально-класової структури населення міста Києва наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
(Економічна думка, 2016) Тицький, Сергій Іванович
Традиційним для радянської та пострадянської української історіографії було й є розглядати соціально-класову структуру населення України ХІХ – початку ХХ ст. за двома вимірами: 1) на підставі поділу киян за станами і 2) на підставі поділу буржуазного суспільства на суспільно-економічні класи (буржуазію, робітничий клас, міську і сільську дрібну буржуазію) та окремішні суспільні верстви (інтелігенцію, люмпен-пролетаріат тощо). Б. Кравченко у монографії «Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ ст.» виділяв в українстві українських робітників, селян, інтелігенцію та політичну еліту [3 – 5; 7; 8, с. 13-16]. Такий підхід здається застарілим. Для розв’язання проблеми були використані результати статистичних розвідок 1861 – 1863 рр., київського перепису 1874 р., перепису 1897 р. і міського перепису 1917 р.
Військова реформа і освіта. Можливі перспективи для цивільних навчальних закладів
(Економічна думка, 2016) Панібудьласка, Андрій Володимирович
Події на півдні та сході України порушили у суспільстві питання докорінної переоцінки поглядів на ефективність узятого на початку століття політичного курсу з розбудови національного війська, коли головними пріоритетом у проведенні реформ Збройних Сил України вважалося створення малочисельної, професійної, мобільної армії у складі Передових сил оборони, Основних сил оборони та Стратегічних резервів (вимоги Державних програм розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року та у 2006-2011 роках, «Біла книга»). На наш погляд, слід вважати такий підхід до розбудови війська помилковим. А ще більшою помилкою стала б реалізація авантюрного рішення про доведення загальної чисельності Збройних Сил України до 80 000 осіб.
Гендерна політика у сфері будівництва та архітектури
(Економічна думка, 2016) Гербут, Надія Анатоліївна
Політика є складне суспільне утворення, що має багато власних характеристик. Ф. М. Рудич зазначає, що вона не обмежується лише контекстом влади: в її основі – індивідуальні, групові, суспільні інтереси [1, с. 82]. Інтереси жінок як більш дискримінованої (порівняно з чоловіками) соціальної групи також мають бути враховані при прийнятті політичних рішень як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях. Цілком закономірно, що Україна як країна, що обрала євроінтеграційний курс, має наслідувати європейську модель вирішення проблем гендерної нерівності. Євросоюз розробив та реалізовує стратегію «gender mainstreaming», що в більшості офіційних документах України перекладається як «комплексний підхід до проблем рівності жінок і чоловіків» і означає необхідність включення критеріїв гендерної рівності у всю систему організації суспільного життя.
Гендерна роль жінки в політиці України
(Економічна думка, 2016) Рябушенко, Анастасія Євгенівна
Гендерна політика – утвердження партнерства статей у визначенні і реалізації політичних цілей, завдань і методів їх досягнення в діяльності політичних структур – держави, політичних партій, суспільно-політичних об'єднань [1].
Гендерна рівність як основна глобальна політична стратегія світового розвитку
(Економічна думка, 2016) Гуга, Зорина Іванівна
У ХХI столітті забезпечення гендерної рівності стало пріоритетним політичним напрямком розвитку світу, якого можна досягти подоланням нерівності між чоловіком і жінкою та гендерним вирівнюванням в усіх сферах життя. На суспільному рівні декларовані права та можливості особистості, незалежно від статі, реально не дотримуються, упереджене ставлення й гендерна дискримінація продовжують відтворюватися, жінки та чоловіки як соціальні спільноти загалом мають неоднаковий доступ до соціальних статусів, ресурсів, привілеїв, престижу, влади. Інтеграція української держави у світове співтовариство вимагає переосмислення місця і ролі жінок у суспільстві, їх рівноправну участь у всіх сферах життєдіяльності і, зокрема, в політиці та державотворенні.
Глобальні чинники регіональної політики : гумантарний вимір
(Економічна думка, 2016) Каріх, Ігор Володимирович
Дослідники процесів формування та реалізації пріоритетів гуманітарної політики звертають увагу на цілу низку чинників, які необхідно враховувати при визначенні конкретних цілей і засобів такої політики. Серед них можна виділити чинники, що характеризують внутрішній стан і можливості того суспільного організму, в межах якого дана гуманітарна політика пропонується. Зокрема, йдеться про тип політичної культури даної спільноти, її традиційні цінності та історичні традиції, рівень залучення різних суспільних верств до вироблення і підтримки державних рішень у гуманітарній сфері, а також об’єктивні показники – етнічний та демографічний склад, релігійність, рівень освіти, міра урбанізованості, наявність матеріальних ресурсів, що можуть бути спрямовані на гуманітарні потреби.
Демографічні засади політики Ради Міністрів УРСР і ЦК КПУ з розбудови сільського господарства Криму у 1954 р
(Економічна думка, 2016) Сацький, Павло Вікторович
Після передачі Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР ключовим питанням для керівництва України був розвиток сільського господарства на півострові. Постанова Ради Міністрів СРСР і ЦК КПРС «Про заходи щодо подальшого розвитку сільського господарства, міст і курортів Кримської області Української РСР» передбачала ряд заходів, реалізація яких мала на меті розвиток виноградарства, садівництва, вирощування тютюну, овочів та фруктів у Кримській області [1, арк. 7]. Слід відзначити, що цією постановою на перше місце було поставлено саме розвиток сільського господарства як основи соціально-економічного розвитку півострова. Власне, саме розвиток сільського господарства створював передумови для забезпечення умов збільшення чисельності населення в Криму, його повноцінного освоєння і, головне, повноцінної інтеграції в централізований радянський господарський комплекс. Офіційно цю постанову було розроблено ЦК КПУ і Радою Міністрів УРСР спільно із Кримським обкомом партії й Кримським облвиконкомом. Проект постанови, як зазначено у супровідній записці, було внесено ЦК КПУ і Радою Міністрів УРСР після того, як ці керівні інституції в республіці розібралися із ситуацією в Кримській області виявили необхідність здійснення заходів, передбачених проектом постанови, який ними було внесено на розгляд ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР [1, арк. 5].
Демократизація інформаційної культури у державному управлінні сучасної України
(Економічна думка, 2016) Прудникова, Олена Вікторівна
Процеси реформування державної служби, необхідність підготовки якісно нових управлінців на сучасному етапі розвитку України потребує змін стандартів інформаційної культурі у цій царині, зокрема її демократизації. Зі здобуттям незалежності Україна набула можливості для поступального утвердження демократичних стандартів інформаційної культури: відкритості, толерантності, діалогічності, активної участі громадян. Однак до середини 1990-х рр. в Україні самі поняття “зв’язки з громадськістю” і “комунікація” в діяльності органів державної влади майже не використовувалися, хоча “де- факто” як певна форма взаємодії вони вже існували.