Використання золи теплоелектростанцій у виробництві бетону

Abstract

З метою зниження собівартості і енергоємності бетону, зменшення негативного навантаження на навколишнє середовище при його виробництві широко використовуються промислові відходи, зокрема зола уносу теплоелектростанцій. У роботі наведені результати досліджень рівноважних водоутримуючих і масопереносних властивостей розчинної частини бетону з добавками зол теплоелектростанцій з метою отримання додаткової інформації про механізм взаємодії частинок золи з цементом і його взаємозв'язку з показниками міцності це¬ментно-зольних матеріалів. Методами ізотермдесорбції і капілярного просочення виміряні рівноважний вологовміст при різній вологості повітря, диференціальні криві розподілу пор за радіусами, максимальний вологовміст, капілярна пористість і коефіцієнт масопереносу розчинної частини бетону з добавками зол Криворізької і Ладижинської ТЕС. Отримані результати для зразків, які були піддані термовологісній обробці, та для зразків після 28-ми діб природного тверднення. У наближенні монодисперсної глобулярної структури досліджених матеріалів розраховані ефективний радіус пор, які беруть участь в масопереносі, і коефіцієнт фі¬льтрації. Виміряна також міцність при стиску зазначених матеріалів. На підставі проведених досліджень встановлений характер впливу на зміну показників міцності цих матеріалів таких факторів, як гранулометричний, хімічний, фазовий склад золи, водоцементне відношення, режим тверднення. Показано, що для адекватної інтерпретації отриманих результатів необхідним є одночасне врахування таких факторів, як вміст золи в суміші, водо-цементне співвідношення, пористість, ефективний радіус пор, розподіл пор за розмірами. Показано, що має місце задовільна кореляція між міцністю при стисненні матеріалів і коефіцієнтом фільтрації. Запропоновано оптимальні склади бетону із добавками золи.