Київський національний університет будівництва і архітектури

Інституційний репозитарій

Фонди

Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.

Нові надходження

  • Ескіз
    listelement.badge.dso-typeДокумент,
    A REVIEW OF METHODS FOR MASONRY STRUCTURES STRENGTHENING USING HIGH-STRENGTH COMPOSITES
    (2026)
    Maksym MELNYK
    ;
    Ihor MELN'YK
    ;
    Oleksandr PANCHENKO
    ;
    Yuriy SOBKO
    Актуальність цього дослідження зумовлена необхідністю збереження та продовження життєвого циклу великої кількості існуючих мурованих будівель. Це стосується як споруд цивільного призначення з цегляними стінами, так й історичних пам'яток архітектурної спадщини. Протягом тривалої експлуатації такі об'єкти зазнають руйнівного атмосферного впливу, що призводить до деградації цегли та розчину і зниження їхньої міцності. Крім того, серйозну небезпеку для їхньої просторової стійкості становлять сейсмічні навантаження, які викликають зсувні зусилля у несучих елементах. В останні роки в Україні багато будівель з мурованими конструкціями пошкоджено внаслідок масованих ракетних ударів, що супроводжуються потужними вибуховими навантаженнями та дією ударної хвилі. З огляду на це, обґрунтування дієвих методів зміцнення мурування є вкрай важливим інженерним завданням. Основною метою роботи є огляд та аналіз конструктивних і технологічних підходів до підсилення мурованих конструкцій для вибору найефективніших рішень у подальших експериментальних та теоретичних дослідженнях. У статті розглядаються сучасні тенденції переходу від традиційних способів підсилення до використання новітніх композитних матеріалів. Проведено порівняльний аналіз різноманітних технологій посилення стін, колон, стовпів та балок. На основі опрацьованої літератури доведено, що використання класичних полімерів, армованих волокнами на основі епоксидних смол, має низку експлуатаційних недоліків. Органічні смоли унеможливлюють природний повітрообмін у стінах через вкрай низьку паропроникність, що провокує накопичення вологи та відшарування підсилюючого шару. Вони також є горючими і мають надмірну жорсткість, яка погано сумісна з податливими старими муруваннями. Для вирішення цих проблем обґрунтовано доцільність застосування новітньої системи підсилення на основі мінеральних компонентів. Ця технологія передбачає заміну полімерних смол на високопластичний полімер-цементний розчин, у який вкладається армуюча сітка. Таке рішення кардинально змінює механіку роботи конструкції: замість небезпечного крихкого руйнування забезпечується контрольоване пластичне деформування завдяки рівномірному розподілу напружень. Доведено, що використання неорганічної основи гарантує відмінну сумісність з історичними матеріалами, має високу стійкість до вогню та дозволяє виконувати роботи навіть на вологих основах.
  • Ескіз
    listelement.badge.dso-typeДокумент,
  • Ескіз
    listelement.badge.dso-typeДокумент,
    COMPARISON OF OVERPRESSURE ON FLOOR SLABS UNDER BLAST LOADING AT SMALL DISTANCES FROM THEIR SURFACE
    (2026)
    Mykyta BILIAIEV
    Стаття присвячена дослідженню надлишкового тиску, що діє на перекриття будівель у разі вибуху, який відбувається на малих відстанях від його поверхні. Актуальність роботи зумовлена тим, що чинні нормативні методики та розрахункові залежності, зокрема положення стандарту UFC 3-340-02 та формул М. А. Садовського, орієнтовані переважно на більші відстані від епіцентру вибуху й не враховують локальний характер навантаження, що виникає у випадку близького підриву. Це потенційно призводить до значних похибок при оцінюванні реального рівня вибухового впливу на елементи конструкцій. Метою дослідження є побудова та апроксимація реалістичної залежності пікового надлишкового тиску від відстані до поверхні перекриття та маси вибухової речовини для вибухів на висоті до 2 м. Для досягнення цієї мети виконано серію числових експериментів із використанням програмного комплексу Ansys. Розрахункова модель представляє збірне сталезалізобетонне перекриття розміром 12×6 м по металевих балках з перфорованою стінкою, спочатку з урахуванням усіх конструктивних елементів, а в подальшому - у спрощеному вигляді з різною товщиною плити. Розглянуто вибухи тротилового еквіваленту масою 50, 75 та 100 кг на відстанях 0,5; 1,0; 1,5 і 2,0 м від поверхні. Отримані результати показали, що нормативні методики суттєво завищують значення пікового тиску при малих відстанях: за UFC 3-340-02 - у 4–9 разів, за формулами М. А. Садовського - у 2–5 разів порівняно з числовим моделюванням. Виявлено істотний вплив жорсткості перекриття на величину тиску. Встановлено, що залежність тиску від відстані має виражений нелінійний характер, тоді як залежність від маси вибухової речовини є майже лінійною. На основі отриманих даних запропоновано нові аналітичні залежності для оцінювання пікового надлишкового тиску, зокрема узагальнену формулу через параметр відносної відстані, адаптовану до малих дистанцій. Запропоновані вирази пройшли перевірку за серіями числових експериментів і можуть використовуватися для інженерної оцінки вибухового навантаження на перекриття при близьких підривах. Додатково проаналізовано характер руйнування конструкції та визначено основні напрями її підсилення: збільшення товщини плити та удосконалення анкерування сталевих балок з метою запобігання відриву.